Підтримці цієї тези була присвячена й прес-конференція керівника групи радників прем’єр-міністра Валерія Литвицького, що відбулася у п’ятницю. За його словами, «не відбулося нічого такого, щоб говорити про провал у взаємовідносинах з МВФ». В.Литвицький сказав, що січневий транш у розмірі $187 млн. мав бути наданий «автоматично» за результатами роботи економіки в період з 19 грудня 2000 року по 19 січня 2001 року, але й двомісячна перерва для України «не є критичною». На його думку, умови, які висуваються МВФ, «не є непідйомними» і Україна в змозі їх виконати.
Керівник групи радників прем’єр-міністра не поділяє настроїв щодо відмови від співпраці з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями: «Чому ми мусимо відмовлятися від коштів, які не мають інфляційного ефекту? Це гарні гроші». В.Литвицький передбачає, що найближчим часом можуть покращитися перспективи виходу України на світові фінансові ринки, однак з поганими рейтингами там нема на що розраховувати. А підвищення цих рейтингів, наголошує В.Литвицький, якраз і залежить від оцінки нашої співпраці з МВФ та Світовим банком. Та головним аргументом на користь співпраці з МВФ В.Литвицький вважає наступні переговори з Паризьким клубом кредиторів щодо реструктуризації боргів, які складають $0,5 млрд. Вже сформовано групу, яка вестиме переговори, і є відповідний план дій. Щодо непоступливості МВФ, то В.Литвицький не згоден з тим, що через неї Україна втратила «перспективу переговорів з Паризьким клубом». Більше того, за його свідченням, вже є «позитивні сигнали від МВФ та Паризького клубу».
Тим часом заступник голови Ради Нацбанку, народний депутат Петро Порошенко у рішенні МВФ відкласти надання чергового траншу вбачає набагато більше політичного підтексту, аніж економічного. Положення українського законодавства, вважає П.Порошенко, сьогодні цілком відповідають тим вимогам і зауваженням, які висловлювалися МВФ раніше. Зокрема, це стосується закону про платежі: П.Порошенко вважає, що «представникам МВФ слід було б знати, що цим законом списуються лише безнадійні борги, фактично вирішується проблема покриття розрахункових рахунків підприємств, відповідно у них з’являється можливість виходити з тіні, сплачувати податки, тобто працювати цивілізовано і відкрито» (УНІАН). Про політичну упередженість щодо України останньої місіїї МВФ говорить і народний депутат Сергій Терьохін: «Не існує економічних проблем між Україною та МВФ, існують тільки політичні». На думку С.Терьохіна, другорядне питання скасування 23-відсоткового експортного мита на насіння соняшнику ставиться на кшталт мало не вирішального. МВФ начебто керується тим, що Україна, пригноблюючи експорт насіння соняшнику, свідомо обмежує й надходження валюти від експорту. Але ж Україна експортує також і олію, і ці надходження значно більші, ніж від експорту насіння соняшнику. «В структурі експорту України олія займає лише 0,08%. То про що йдеться взагалі?» — запитує С.Терьохін.
