Верховна Рада виявила сталевий, я б навіть сказав — по-сталінськи твердий характер. Як відомо, Організація з безпеки і співробітництва в Європі у липні минулого року ухвалила резолюцію «Возз’єднання розділеної Європи», в якій поставила на один щабель сталінізм і нацизм. А наша Верховна Рада рішуче відмовилася прирівнювати комунізм до нацизму.
Парламентарі відхилили законопроект, який би передбачав запровадження кримінальної відповідальності за пропаганду комунізму, фашизму, нацизму, інших тоталітарних течій. Крім того, покарання пропонувалося встановити за пропаганду сексизму — дискримінації за статевою ознакою. В той сам час депутати погодилися встановити адміністративну відповідальність за пропаганду нацизму — таке рішення ухвалено в першому читанні. Якщо законопроект пройде друге читання, то ті, хто наважиться пропагувати нацизм, ризикуватимуть бути оштрафованими на суму від двадцяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної атрибутики, символіки або матеріалів.
Іншими словами, нацизм у нашій країні тепер належить до шкідливих течій, а комунізм — ні.
Взагалі-то автор цих рядків противник будь-яких заборон. Забороняй — не забороняй, але якщо у прихильників певної ідеї буде належна воля, а у її супротивників такої волі не буде, то ця ідея все одно вигулькне і почне завойовувати уми. Але в даному випадку дуже показовою є вибірковість наших законодавців. Вони заборонили одну «чужу» тоталітарну ідеологію, але дозволили «свою», не менш тоталітарну.
Причин тут, мабуть, кілька. Зокрема, прагнення підіграти Москві, яка висловлювала невдоволення вищезгаданою резолюцією ОБСЄ з прирівнювання нацизму до сталінізму. Сьогодні Президент і його партія намагаються не дратувати Москву гуманітарними суперечками і демонструють у цій площині повну згоду з Кремлем.
А є ще суто психологічна причина. Вона з тієї ж сфери, що і «це бандит, але це наш бандит». Гітлер був бандитом чужим, який на нас напав. А Сталін, хоч і знищив мільйони наших людей, але був свій бандит. До того ж, наш бандит переміг їхнього бандита, а переможців нібито не судять.
Таку ухвалу підтримала партія великого капіталу — Партія регіонів. Вона ще раз продемонструвала, що сама по собі наявність великих грошей ще не робить людей капіталістами ментально, по суті своїй. Адже капіталіст зацікавлений у якомога більших можливостях для інвестування своїх капталів і розвитку бізнесу. А тоталітарна ідеологія, яку капіталісти в нашому парламенті відмовилися засуджувати, позбавляла їхніх попередників такої можливості. Наші капіталісти не відчувають такої небезпеки і тому спокійнісінько голосують за святкування річниці комсомолу, річниці стахановського руху та проти засудження комунізму.
Може, вони вважають, що старі часи не повернуться? За життя лише одного покоління людей в нашій країні відбулися такі колосальні зміни, що важко уявити. А де гарантія, що ці зміни не підуть в іншому напрямку?
