Учора Верховна Рада вирішувала долю "ЛиНОСу", розглядаючи в другому читанні проект закону "Про проведення експерименту з управління акціями, які належать державі у відкритому акціонерному товаристві "Лисичанськнафтооргсинтез".
Основні суперечки точаться навколо ст. 2, яка обмежує коло учасників конкурсу, котрі виборюють можливість узяти завод в управління, резидентами України чи органами виконавчої влади.
У Кабінеті Міністрів вважають, що в Україні сьогодні загалом немає нікого, хто задовольняв би вимоги конкурсу. Одна з головних - наявність договору про забезпечення "ЛиНОСу" не менш як 6,5 млн. тонн нафти на рік за прийнятну ціну і протягом семи років.
Ініціатор пропонованого в проекті рішення, народний депутат Олег Іщенко, мабуть, заручившись підтримкою голови парламентського Комітету з питань транспорту, зв'язку і паливно-енергетичного комплексу Олександра Кожушка, іншої думки. Ще навесні цього року він ліквідував нафтотрейдерську структуру, яка належала йому (з великою часткою російського капіталу), - українське РУНО і створив нову "Укрексімнафтопродукт", де участь Росії, мабуть, не перевищує 25%, що відповідає вимогам проекту закону.
Інші претенденти на участь у конкурсі навряд чи знайдуться. Експерти вказують, що це можуть бути хіба що підставні фірми, зв'язані з названою вище і залучені для того, щоб не зірвати проведення конкурсу й підтвердити його легітимність.
Малоймовірною також є безпосередня участь в експерименті Держнафтогазпрому, який не має для цього оборотних коштів, та й загалом вважає українські нафтопереробні заводи безнадійно неконкурентоспроможними підприємствами.
Стосовно Кабінету Міністрів, котрий свого часу ухвалив передати 75% акцій "ЛиНОСу" під інвестиційні зобов'язання про поставки нафти, то він орієнтує своїх прибічників у парламенті на розширення складу учасників конкурсу також і за рахунок нерезидентів України. Водночас уряд після запеклої дискусії вирішив підтвердити державні гарантії, видані зарубіжним кредиторам підприємства, що дасть змогу реструктуризувати до 2003 року на основі підписаної раніше угоди наявні борги на 63,6 млн. екю. Їх слід буде повертати 12-ма рівними частками по 5,3 млн. екю, починаючи з 29 квітня 1998 року. Проте для цього завод повинен отримати нафту й почати працювати. І, думається, чим ширшим буде коло учасників конкурсу, тим успішніше можна буде виконати це завдання.
