Сьогодні народний артист України Євген Балієв відзначає свій 90-й день народження.
З далекого 1936 року його доля нерозривно пов’язана з Києвом і театром ім. Лесі Українки. Євген Якович дебютував на цій сцені в ролі хлопчика у виставі «Великий день Киршона». За словами актора, це була патріотична постановка, але вона мала величезний успіх у глядачів. За більш ніж шість десятиріч творчої біографії Балієв зіграв сотні ролей на сцені та в кіно: Молчалін («Горе від розуму»), Олександр («Останні»), Трепльов («Чайка»), Аркадій («Дочка прокурора»), Коваленко («Далекі вікна»); у фільмах: «Добряки»— Вітальєв, «НП» — Соколов та ін. Однією з найкращих ролей критики називали Збишка з легендарної театральної постановки та кінострічки «Мораль пані Дульської».
— Для мене ювілей — дуже сумна дата, — признався Євген Балієв, — дуже багато залишилося позаду. Життя було довгим і важким. Роки та болячки даються взнаки. За останні кілька років я осліп: не можу читати, дивитися телевізор. Але я все-таки продовжую писати. Пишу вірші, епіграми, спічі, привітання для колег до урочистих дат і таким чином не втрачаю зв’язку з театром. Вдячний художньому керівнику нашого колективу Михайлу Рєзніковичу за те, що він чуйний до акторів старшого покоління, морально підтримує мене.
Ювілей — привід пригадати минуле. Коли я тільки прийшов у Російську драму, театр був зовсім іншим, ніж сьогодні. Актори, які грали в трупі, постановки, які ставилися в той час, були найвищого класу. Блискуче грали на сцені особистості — Михайло Романов, Євгенія Опалова, Юрій Лавров, Віктор Халатов, — які прославили своїм мистецтвом театр. Тому, коли мене запитують, через що втратив зір, то відповідаю — за своє життя бачив стільки сліпучого, що не довго й осліпнути...
До театру я завжди ставився з благоговінням, а до кіно — досить несерйозно і знімався переважно в епізодах. До речі, з дитинства мріяв стати актором. Особливо захоплювався майстерністю Віктора Михайловича Халатова і говорив: «Коли виросту — стану Халатовим». Я щасливий, що разом зі своїм кумиром не тільки працював в одному театрі, ми були також партнерами в багатьох постановках. Він був великим і на сцені, і в житті. Мені взагалі пощастило грати з чудовими акторами: Олександрою Смоляровою, Ізабеллою Павловою, Ганною Ніколаєвою, Надією Батуріною, Давидом Бабаєвим.
Мене радує, що театр Російської драми живе, шукає нові форми у своїх постановках. А засмучує те, що в нинішньому театральному процесі, не тільки в нашому колективі, зі сцені йде багато негативу. Є пристрасть, шум, але не менше фальші. Мені здається, що сьогодні нам усім дуже не вистачає вистав, які виховували б у глядачів любов не тільки до прекрасного, але ненав’язливо закликали б бути відданими своїй державі, батьківщині.
Відмічати ж свій ювілей не буду. Нікого спеціально не запрошував: хто згадає — той прийде.
Редакція «Дня» поздоровляє Євгена Яковича з днем народження. Нехай хвороби від вас відступлять! Бажаємо бадьорості духу, натхнення в поезії та сподіваємося, що ви напишете свої мемуари. Адже ваше життя — ціла епоха і за нею можна вивчати історію не тільки театру Російської драми, а й нашої країни.
