У Київ нарешті прийшла сяка- така зима, а в київських театрах запахло весною. Наближається 27 березня — Міжнародний день театру і вручення театральної премії «Київська пектораль». Високоповажні фахівці-експерти передивилися більшість театральних прем’єр минулого року і визначили серед них 22 — таких, які тим чи іншим побитом є мистецькими надбаннями. Сьогодні ми вам пропонуємо щось на зразок путівника по афішах — куди варто піти, що подивитися, аби не вважати гроші за квиток викинутими на вітер.
Отже, любителям музики буде цікавий балет «Весілля Фігаро» в Національній опері України, поставлений за мотивами славетного твору Моцарта. Персонажі п’єси Бомарше тут співатимуть тілом, а не голосом. А новоутворений театр «Київ-модерн-балет» під керівництвом талановитого балетмейстера, збурювача спокою Раду Поклітару, привернув до себе увагу вже першою своєю виставою «Кармен-ТV».
Інші музичні вистави, помічені експертами, — для дітей. В Муніципальній опері для дітей та юнацтва — «Білосніжка та семеро гномів» та «Історія Кая та Герди» за класичними казками. Не відстає і академічний Театр оперети — сюди дітей запрошують подивитись улюбленого ними «Чіполліно», про хлопчика-цибулинку.
Взагалі, вистав для дітей у полі зору «Пекторалі» аж п’ять. Крім названих, міський театр ляльок поблизу станції метро Чернігівська запрошує на чарівного «Горбоконика». А театр для дітей та юнацтва на Липках — до «Кицькиного дому».
Дорослі глядачі матимуть різнобарвні враження і в драматичних театрах. Наші театральні «дредноути» — Національні театри імені Івана Франка та Лесі Українки — вдалися до класичної української поезії. Російська драма на малій сцені показала україномовну композицію за творами мужнього страждальця В. Стуса «Іду за край», а франківці на честь ювілею свого патрона створили виставу «Посеред раю на майдані», в якій Іван Якович Франко постає аж ніяк не Великим Каменярем, а тонким пронизливим ліриком, навдивовиж актуальним і душевним.
Франківці також розродилися великим сценічним полотном «Віват, королево!» сучасного англійського драматурга Р.Болта про класичний трагічний двобій Єлизавети Тюдор та Марії Стюарт. А Молодий театр загромадив свою сцену величезними трубами у виставі «Московіада» за романом популярного нині Ю. Андруховича.
Академічний Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра пропонує посміятися досхочу в «Черзі» А. Марданя (а що ще робити в черзі? — або помирати, або сміятися) та в химерній виставі-жарті «Голубчики мої», де тексти Достоєвського та Володарського накладаються один на одного, і гарно співає хор призабуті радянські пісні. Там же ваша душа може стривожитися чеховськими болями у виставі «26 кімнат» за п’єсою «Лєший».
Мініатюрний театр «Колесо» поділяє думку австрійців, що «Жінки Моцарта» — його дружина, її сестри і теща створили музичному генію домашнє пекло, з якого він і тікав у свою музику. А так само невеликий Театр драми і комедії на Подолі відгукується на гримаси сучасної українізації безсмертною комедією М.Куліша «Мина Мазайло» та вражає парадоксальною версією продовження історії Ромео і Джульєтти в їхньому подружньому житті у виставі «Осінь у Вероні» А.Крима.
А тим, хто потребує гострих вражень від театрального авангарду, можна порекомендувати подивитися «Трохи вина-2» в малесенькому приміщенні театру «Вільна сцена», «Декамерон» в театральному центрі «Дах», «Химеру» в ТЮГу на Липках, «Голодний гріх» в Центрі Л. Курбаса та Арт-проект «Палата № 6».
В День театру ми дізнаємось, яка вистава визнана в минулому році кращою, які митці будуть увінчані шаною. Цікаво, чи співпаде рішення журі з вашою, шановний глядачу, думкою про театральні події 2006-го року? П’ятнадцять років виповнюється нині цій фаховій нагороді. Наразі зрозуміло, що часи змінились і премія теж мусить змінитися, удосконалитися, підвищити свій престиж, відшукати нові принципи поцінування театральної творчості та організації самого процесу відслідковування театральних подій. Мабуть, варто враховувати і думку головного учасника мистецького процесу — глядача.
