29 липня ми відзначали сумну дату — роковини від дня смерті
чудового співака, з ім’ям якого пов’язана поява української школи бельканто.
Уже рано-вранці люди приїжджали в село Козин Київської
області, щоб поклонитися Анатолію Борисовичу. У цьому тихому місці він
черпав сили та енергію. Тут знайшов свій останній притулок. Здається, лише
вчора ми проводжали його в останню путь. Промовляли, на жаль, уже запізнілі
слова «прости нас». Він помер на злеті, стільком творчим планам так і не
судилося втілитися! Досі перед очима мить, коли на руках виносили труну
з тілом Солов’яненка з Національної філармонії України. Море людей, що
заповнило Європейську площу Києва. І раптом, у єдиному пориві люди стали
аплодувати. Адже аплодисменти — найвища нагорода артистові.
Саме тому вечір пам’яті некоронованого короля української
опери відбувся також у приміщенні Колонного залу ім. Лисенка. Тільки-но
глядачі переступали поріг фойє, як одразу поринали в чарівні звуки неповторного
голосу Анатолія Солов’яненка. За бажанням сім’ї покійного, в концерті було
виконано моцартівський «Реквієм». Твір вибрали не випадково. За словами
вдови артиста Світлани Дмитрівни, Анатолій Борисович сам мріяв співати
цю божественну музику. На жаль, не встиг...
Для нього її натхненно виконали артисти Ансамблю класичної
музики ім. Б. Лятошинського (диригент Валентина Іконник-Захарченко) та
солісти — Ольга Микитенко (сопрано), Микола Шуляк (тенор), Анжеліка Швачка
(мецо-сопрано) та Олег Сичов (бас). Примітно, що Олег є першим переможцем
Міжнародного конкурсу вокалістів «Солов’їний ярмарок», присвячений Анатолію
Борисовичу. На вечорі читали вірші, написані на честь співака, а коли зазвучав
його запис «Ніч яка місячна...», зал устав. Багато глядачок плакали.
— Одного разу чоловік із гіркотою сказав мені: «Щоб стати
великим у цій країні, я повинен умерти», — призналася Світлана Солов’яненко.
— На жаль, він мав рацію. Уже створено фонд для увічнення його пам’яті.
Треба дати лад величезному архіву. Зробити перезаписи на цифрові касети.
Адже плівка не довговічна. Донецький оперний театр відтепер носить його
ім’я.
25 вересня в Анатолія Борисовича буде день народження.
Йому виповнилося б 68 років. Сім’я співака сподівається, що цю дату не
забудуть. Можливо, допоможе український уряд якомога скоріше встановити
пам’ятника Солов’яненку. Нині над його надмогильним монументом працює скульптор
Микола Рапай. За словами синів артиста Андрія та Анатолія, майстер зумів
вловити не тільки портретну схожість їхнього батька, але і його вразливу
душу, відтворивши це в бронзі.
Можливо, це — знак, але тільки-но прозвучав фінал «Реквієму»,
як почалася злива. Здавалося, що сама природа оплакує передчасну смерть
знаменитого тенора.
