Нещодавно я зі своєю родичкою-студенткою факультету історії мистецтв університету міста Лозанни (Швейцарія) повсюди шукали книжки про українське маля рство ХХ століття — вона пише магістерську роботу про творчість художника-авангардиста Олександра Богомазова. Знайшли лише дві-три. Решту довелося позичати у професорів і копіювати. Як з’ясувалося, ті видання, хоч і написані здебільшого іноземними науковцями у співпраці із нашими вітчизняними, однак майже усі надруковані за кордоном і їх значно легше знайти у бібліотеках Женеви, Мюнхена чи Парижу...
Тому зрозуміло, що презентація книжки Ольги Лагутенко «Українська графіка першої третини ХХ століття», що 30 січня відбулася у виставковій залі Фонду сприяння розвитку мистецтв, стала подією. «Художні виставки відкриваються щоденно, а то й по три на день, а от нові книжки ми представляємо навіть не раз у півроку», — зазначає член Спілки художників України Олексій Роготченко. До речі, за останні п’ятнадцять років жодної великої монографії на тему графіки не надруковано.
«Українська графіка першої третини ХХ століття» видана у молодому перспективному видавництві «Грані-Т» за підтримки того ж таки Фонду сприяння розвитку мистецтв. Візуальний ряд (плакати, обкладинки, візитівки, ескізи, начерки, малюнки) збирався понад 10 років по приватних архівах, сховищах бібліотек і музейних збірках. «У 1987 році, коли я працювала над однією з виставок у Одеському літературному музеї, побачила велику кількість неймовірно гарних книжок із цікавими обкладинками, — розповіда Ольга Лагутенко. — Так виник інтерес до графіки. А потім почалися, так би мовити, «польові дослідження», що стали темою моєї кандидатської роботи, а згодом і першої книжки про українську книжкову обкладинку. До слова, після її виходу отримала відгуки з Британської бібліотеки у Лондоні, Слов’янської бібліотеки у Празі, Інституту східно-європейських культур у Лейпцігу, у яких йшлося про те, що тамтешні фахівці були приємно вражені, наскільки вишуканою є українська графіка початку ХХ століття. Сподіваюся, що моя монографія теж викличе інтерес».
«Ця праця передусім цінна тим, що у ній йдеться про графіку як мистецький феномен, — говорить завідуювач відділу Інституту мистецтва імені Максима Рильського НАН України Тетяна Кара-Васильєва. — Михайло Бойчук, Георгій Нарбут, Василь Кричевський... Авторка підкреслює, що кожен з них, може, йшов різними шляхами, проте усі вони формували засади українського національного мистецтва саме в контексті європейського».
Видавництво «Грані-Т» планує цього року також видати презентаційний альбом цієї ж авторки: тема залишиться тією ж, тільки збільшиться візуальний ряд і коментарі та акценти будуть дещо іншими.
