Діалог між Президентом та лідерами парламентських фракцій таки відбувся. Правда в обрізаному варіанті. На зустрічі в Адміністрації Президента прийшли спікер парламенту Володимир Рибак, голови фракцій Партії регіонів Олександр Єфремов, КПУ Петро Симоненко та вперше за часів президентства Віктора Януковича — лідер найбільшої опозиційної фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк. Голови інших фракцій від опозиції — Віталій Кличко («УДАР») та Олег Тягнибок («Свобода») від спілкування з гарантом відмовилися.
Нагадаємо, вся ця історія почалася із щорічного послання Президента до Верховної Ради, яке Віктор Янукович мав оголосити в стінах парламенту. Але глава держави вже традиційно передав своє послання депутатам в письмовому вигляді. У відповідь опозиційні депутати заблокували трибуну парламенту, вимагаючи виступу Януковича.
В результаті Володимир Рибак запропонував вирішити ситуацію в Адміністрації Президента, куди запросили голів всіх фракцій. З одного боку, абсолютно нормальне явище — діалог влади і опозиції, але з іншого — це своєрідна тактична перемога Президента: Віктор Янукович організував комфортну бесіду у себе в Адміністрації, причому, без засобів масової інформації.
НАВЕДЕМО АРГУМЕНТАЦІЮ СТОРІН. ЧОМУ НЕ ПРИЙШЛИ?
Віталій Кличко: «Ми проти кулуарних домовленостей і за публічну політику. Президент повинен прийти до парламенту і зробити звернення до депутатського корпусу, як це прописано в Конституції України...» — повідомляє прес-служба партії. Пізніше Віталій Кличко звернувся до Президента з відкритим листом, де перерахував питання, які треба обговорити з Президентом в стінах парламенту.
Олег Тягнибок: «Сталий формат зустрічі Президента з парламентом та опозицією було навмисне змінено, аби уникнути гострих запитань від. Підігравати владі у її фарсі на Банковій «Свобода» не збирається... Є низка запитань, які необхідно поставити Президентові, але невже хтось має ілюзію, що Янукович не знає їхнього змісту?» — передає прес-служба партії.
ЧОМУ ПРИЙШЛИ?
Поява Рибака, Єфремова та Симоненка в АП — зрозуміла, не прийти не могли. Несподіванка — поява Яценюка. Можемо припустити, що подібний крок лідера «Батьківщини» є реалізацією закликів Юлії Тимошенко. Нагадаємо, в своєму останньому листі вона писала: «Я ще раз прошу політиків всіх таборів заради наших дітей, заради збереження нашої нації зібрати всеукраїнський круглий стіл...»
ПОГЛЯД ЗБОКУ
«Якби вся опозиція приєдналася до позиції Кличка, то це б додатково легітимізувало (поряд з лідерством рейтингу) неформальне лідерство Кличка в опозиції. Тому «Батьківщині» треба було шукати нетрадиційний хід, — вважає політолог Вадим Карасьов. — По-друге, Яценюк не міг не піти до Януковича, тому що у нього є обов’язок перед фракцією домагатися звільнення Тимошенко. Тим більше, вирішення цієї проблеми вже є — скоріш за все восени Тимошенко поїде на лікування в Німеччину. По-третє, Яценюку і «Батьківщині» було важливо показати, що вони відповідальні».
Але такий крок виглядає дещо нелогічним, враховуючи, що буквально нещодавно «Батьківщина» блокувала роботу парламенту через відсутність Президента. До речі, блокування завершилося безславно, ніяких результатів воно не принесло. Тепер, очевидно, тактика «Батьківщини» змінилася. Чи виграє від цього партія стратегічно?
«На жаль, в парламенті не дружелюбна і не толерантна атмосфера, тому Президент і не прийшов, — каже експерт. — Поки не буде створена така атмосфера, ніхто туди не піде. Не треба виставляти умови — хто крутіше (хто до кого має йти). В даному випадку пропозиція Президента — непогана, щоб почати діалог влади і опозиції, яка б могла перерости в серії круглих столів всього політичного класу. В політиці завжди краще діалог, ніж монолог. Дійсно, вся опозиція мала піти на зустріч і висувати загальні вимоги, які б стосувалися загальноєвропейського майбутнього України — підписання Угоди про асоціацію, тим самим, продемонструвавши не тільки свою опозиційність, а й стратегічну мудрість».
Коли верстався номер, стало відомо, що на зустрічі у Президента обговорили широкий спектр питань: проведення виборів в окремих округах, звільнення Юлії Тимошенко та відправки її на лікування за кордон, голосування щодо євроінтеграційних законів, стану соціально-економічну ситуацію в державі, питання газотранспортної системи тощо.
