Міжнародний доброчинний фонд конкурсу Володимира Горовиця відсвяткував 10-річчя.
Коли в 1995 роцi організатори фонду (музикознавець, нині президент фонду Юрій Зiльберман і композитор Iван Карабиць, нині покійний) тільки розпочали свою роботу, то вони мріяли відкрити молодих талановитих піаністів і якщо змога допомагати їхнiй музичній кар’єрі, але на такий розмах навряд чи сподівались. I ось минуло всього десять років: «горовиценят» знають меломани багатьох країн світу. На батьківщину повернулося ім’я нашого легендарного киянина Володимира Горовиця. Довгі роки на нього було накладено табу, оскільки музикант не прийняв радянську владу й емігрував. У зарубіжних енциклопедіях Горовиця називали американським піаністом. Нині конкурс В.Горовиця став не тільки престижним (за 10 років 670 музикантів iз 31 країни брали в ньому участь), але і українська фортепіанна школа заявила про себе на повний голос.
Фонд опікується своїми лауреатами і дипломантами, стежить за їхнiм професійним зростанням, запрошує на заняття до Літньої академії, виступати на фестивалі «Київські музичні вечори», допомагає в організації гастролей і підготовці до інших музичних змагань...
Ювілейний вечір, що відбувся в понеділок, почали незвичайно. Був виконаний «Grande Polonaise» принца Ольденбурзького для чотирьох роялів у виконанні лауреатів конкурсу різних років: Аліни Халікової, Андрія Ємця, Аліни Новік і Андрія Васіна. Цей твір Юрій Зільберман знайшов, працюючи в столичному архіві, коли шукав метрику Горовиця (саме цей документ поставив крапку в суперечці з датою і місцем народження піаніста: 1 жовтня 1903 року, м. Київ). У програмі прозвучали твори: Сен-Санса, Чайковського-Плетньова, Ліста (у транскрипції Горовіца), Скорика, Моцарта.
Символічно, що на вечері прозвучав фрагмент Концерту для фортепіано з оркестром Володимира Пухальського — педагога Горовиця, першого ректора Київської консерваторії. У програмі виступали не тільки лауреати конкурсу різних років, але учасники фестивалів, почесні гості. Акомпанував музикантам кращий колектив нашої країни — Національний симфонічний оркестр України під управлінням Володимира Сиренка. Завершував програму знаменитий український піаніст, що нині мешкає в США, Микола Сук, віртуозною інтерпретацією П’ятого концерту Моцарта.
Цей вечір подарував слухачам зустрічі з багатьма улюбленцями, які запам’яталися публіці на конкурсах різних років: Валерією Мірош, Марією Пухлянко, Олександром Чугаєм, Олексієм Гринюком, В’ячеславом Зубковим і ін. Наприклад, наймолодша учасниця концерту Валерія Мірош. Раніше її ласкаво називали «дивом з кісками», а зараз вона перетворилася на чарівну 14 річну дівчину і піаніста-віртуоза. Навіть її педагог Валентина Нiкiшина говорить: «Лера стала моїм соратником по мистецтву. Тепер ми радимося разом, що і як грати. Після перемоги на конкурсах В. Горовиця і В. Крайнєва вона стала багато виступати, гастролювала у Франції, Німеччині, Великій Британії». Валерії треба закінчити середню школу, а далі вона має намір продовжити навчання в Ганновері (в класі Крайнєва). Мріє стати професійною піаністкою. Раніше дівчинка захоплювалася малюванням, але заняття музикою забирають дуже багато часу і останню картину вона написала до ювілею Крайнєва, зобразивши на ній краєвид Керчі — свого рідного міста...
— На цей вечір ми запросили не тільки своїх підопічних і їх педагогів, але й друзів (публіку, спонсорів, представників ЗМI), які були разом iз нами всі ці роки, щоб підбити деякі підсумки, — признався Ю. Зільберман, президент Фонду В. Горовиця. — Нині фонд готує до видання книгу про життя Горовиця. Вона буде охоплювати період з 1920 р. до 1925 р. Я упевнений, що коли книга вийде, то відповість на деякі загадки в долі піаніста і його родини. Наш фонд випустив 9 компакт-дисків із записами наших лауреатів, а також мультимедійну енциклопедію «Віртуози ХХ століття» і «Подорож по сторінках Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця». Ми не маємо наміру зупинятися на досягнутому, розширюватимемо різні сфери діяльності фонду.
