Такий футбол не забувається. Гра київського «Динамо» з лондонським «Арсеналом» у третьому турі групового турніру Ліги чемпіонів з часом буде «канонізована», про неї згадуватимуть, на неї посилатимуться, її наводитимуть як аргумент. Нова легенда замінить легенду п’ятирічної давнини про перемогу над тим самим «Арсеналом» у цьому ж турнірі восени 1998 року. Почавши з «Арсеналу», потім динамівці 98-го обіграли тодiшнiх володарів Кубка чемпіонів і досягли найкращого для себе результату в цьому турнірі за всі роки.
Перемога «Динамо» нинішнього виглядає цілком закономірно і є чимось більшим, ніж здобуття чергових очок у турнірний залік. Рахунок 2:1 на користь чемпіона України став ще одним аргументом проти численних вітчизняних «знавців» футболу, які ледь не стоячи вимовляють назви провідних клубів Європи, вважаючи їхніх гравців ледь не інопланетянами.
Перед грою в Києві згадувалося, що «Арсенал» сучасного зразка в Україні не здобув досі жодного очка. Команду із Лондона обігрував у 2000 році навіть «Шахтар». Голкіпер арсенальців німець Леманн два роки тому ледь «зачепився» у Києві за нічию із дортмундською «Боруссією», пропустивши два м’ячі від Мелащенка та Ідахора, які нині вже не є навіть запасними в «Динамо». Та ще й прикмети були не на боці гостей: командам у синьо-жовтій формі не щастить на полі головного стадіону нашої країни, а саме у строї такого кольору були вдягнуті гості замість традиційних червоних футболок iз білими рукавами.
Атмосфера перед футболом нагадувала добрі старі часи, коли вся Україна з’їжджалася до столиці підтримати «Динамо» в Лізі чемпіонів. Ні відстань, ні погода, ні труднощі із придбанням квитків не зупинили вболівальників, які були впевнені, що не тільки побачать футбол найвищого класу, а й радітимуть перемозі.
Турнірне становище спонукало господарів поля грати на перемогу. За годину до гри стало відомо, що в Москві «Локомотив» несподівано розтрощив міланський «Інтер» з рахунком 3:0 і став претендентом на вихід до наступного кола змагань. Перемога була потрібна й «Арсеналу», який у двох попередніх іграх Ліги здобув лише одне очко і не забив жодного м’яча.
Видається, що гості стали жертвою традиційної британської зверхності. Відчувати свою силу — це добре, але приїжджати на гру Ліги чемпіонів увечері, не вважаючи за потрібне у переддень гри навіть розім’ятися на київській землі... Так, у складі «Арсеналу» що не футболіст, то легенда, суперзірка, обвішана титулами й оспівана пресою. Поодинці кожен лондонський футболіст, певно, сильніше за київського, але ж футбол — командна гра. Всі попередні успіхи «Динамо» були здобуті саме завдяки колективній, дисциплінованій, самовідданій грі. Для цього ж самого вийшли у вівторок на поле воротар Шовковський, захисники Дмитрулін, Федоров, Гавранчич, Несмачний, півзахисники Пєєв, Гусєв, Леко, Гіоане, форвард Шацьких і капітан команди Белькевич, який був на полі більше ніж форвардом чи півзахисником. Саме Белькевич кількома вдалими дотиками до м’яча показав, що кияни будуть не відбиватися від славетного суперника, а прагнутимуть обіграти лідера чемпіонату Англії. Перед цим на перших хвилинах відчувався неспокій динамівських захисників, і добре, що після серії кутових м’яч зупинила поперечина воріт Шовковського.
Статистика свідчить, що у першій половині гри суперники були рівні практично за всіма показниками. Але забили гол господарі: скориставшись відскоком м’яча після удару Леко, невідпорного удару з близької відстані завдав Шацьких. Забитий м’яч зовсім не вплинув на хід гри. Кияни не стали, як торік у подібній ситуації, метушитися та намагатися перейти до захисту. Для цього був другий тайм, в якому динамівці свідомо відійшли назад і грали на контратаках. Чемпіон світу і Європи Анрі разом з просто чемпіоном Європи Вільтором так і не зуміли вирватися з лещат насиченої оборони «Динамо» на простір для швидкої атаки, а коли форвардам «Арсеналу» таки вдавалося завдати удару, безпомилково грав Шовковський. А там і другий гол не забарився. Після помилки воротаря Леманна м’яч у порожні ворота спрямував Белькевич.
Лише дилетант може назвати голи киян випадковими. Наші футболісти змусили суперників помилятися і скористалися цими помилками. Саме так здобувається результат у іграх такого рівня. Тривожно стало лише в останні п’ятнадцять хвилин, коли на заміну в гостей вийшли Вієра (чемпіон світу), Кану (олімпійський чемпіон) і просто чемпіон Англії Люнгберг. Нічого собі запасні в «Арсеналу»! Свіжими силами гості зуміли на кілька хвилин притиснути «Динамо» до власних воріт, а невгамовний Анрі таки проштовхнув м’яча в кут воріт із близької відстані.
Останні десять хвилин гри були суцільним нервовим стресом. Могли забити динамівці, могли забити арсенальці. Та коли Туре влучив у поперечину вже в доданий арбітром час, стало ясно, що «Динамо» переможе.
Тепер чемпіони України ділять перше місце в групі з міланським «Інтером», набравши по шість очок. Чотири пункти у «Локомотива». Один у «Арсеналу». Попереду половина турнірної дистанції, на якій лідер може стати аутсайдером і навпаки. Дуже важлива гра очікує на «Динамо» 5 листопада в Лондоні. На наше щастя, тренер «Арсеналу» Венгер, схоже, нічого не зрозумів. Після поразки в Києві він стверджував, що не сумнівався в успіху, поки його команда не пропустила «випадковий» другий гол. Не пощастило, мовляв. Ніби не знає знаменитий фахівець, що у футболі щастить сильнішим. Тренер киян Михайличенко в свою чергу зазначив, що його команда більше хотіла перемогти і саме тому динамівцям посміхнулась удача. А щодо майстерності та класу, то невже і тепер знайдуться такі, що не вірять в міжнародний клас київського «Динамо», у здатність команди перемагати в Європі? Можливо, у Лондоні так досі й думають, що киянам тільки на користь.
