Здається, що в наш час збереженням історичних, архітектурних чи культурних пам’яток, окрім самих науковців, майже ніхто не переймається. Принаймні влада таку турботу проявляє вкрай рідко. Найчастіше з її боку надходять протилежні рішення — забудувати історичну частину міста, щоб отримати від цього прибутки. Про наслідки, на жаль, ніхто не думає, але ж ідеться про збереження національної пам’яті. Як дбаємо про неї, видно з того, що Київ через постійні забудови майже втрачає своє історичне обличчя. Так, кілька місяців тому Київрада розробила проект реконструкції Контрактової площі на Подолі. Спочатку планувалося, що тут Центр археології Києва створить підземний музей, у якому можна було б побачити помешкання киян ІХ— Х століть. Але останній варіант реконструкції передбачає замість музею будівництво чотириярусного підземного паркінгу та торгово-розважальних центрів. Якщо все піде саме за таким сценарієм, то Київ залишиться без своєї історії, а кияни та гості міста не зможуть ознайомитися з сенсаційними та унікальними речами, які археологи вже віднайшли на Подолі.
— Постанова Київради про реконструкцію Контрактової площі, вулиці Сагайдачного та Андріївського узвозу, з одного боку, включає знакові та довгоочікувані об’єкти — у тому плані, що цим пам’яткам давно слід дати лад, — розповів директор Центру археології Києва Михайло Сагайдак. — Спеціальний науково-реставраційний проектний інститут «Укрпроектреставрація» сформулював відповідну концепцію, але вона не враховує вимог міжнародного законодавства охорони пам’яток, яке ратифікувала Україна, а також наших власних законів. А відповідно до них, будь-які реставраційні чи будівельні роботи у заповідній зоні (Поділ якраз є такою) мусять проводитися після археологічних розвідок та розкопок. У більшості випадків тут не можна створювати нові комплекси, а основний напрям цієї роботи має бути спрямований на музеєфікацію території. Ми запропонували таку музейну програму. Днями була нарада головного архітектора міста, де представили останню концепцію реконструкції і стало зрозуміло, що на Контрактовій площі всі турбуються про наявність парковок для автомобілів, а ті пам’ятки, які мають стовідсоткову світову славу, які показують значення нашої території у багатьох історичних процесах, зокрема урбаністичних, та охоплюють широкий історичний контекст, було просто проігноровано. Так свого часу відбувалася реконструкція на майдані Незалежності, або ж коли ми розкрили нові об’єкти на вулиці Юрківській, де є пам’ятки архітектури ХІІ століття. Тоді нам обіцяли зберегти багато об’єктів, а в результаті — немає нічого.
Якщо археологам вдасться відстояти свій проект музейного комплексу, то ми отримаємо унікальну пам’ятку. За задумом науковців, підземний музей має виглядати як скляний куб, опущений у землю на глибину 12,5 м. Усі автентичні знахідки, які є на цій глибині, можна було б побачити в натурі, а не так, як у музеї. А це справжнє підземне місто з вулицями, парканами, будівлями, побутовими речами. Подібні інтерактивні експозиції створені у багатьох країнах світу — Болгарії, Греції, Італії, Франції, а одним із найкращих визнано музей у місті Йорк (Англія), який відтворює час нашого Подолу, тобто ІХ—Х сторіччя. І черги своїх та іноземних туристів стоять туди довжелезні.
— Поділ і зона Контрактової площі — надзвичайно унікальна археологічна пам’ятка. У товщі ѓрунтів, починаючи від сучасної поверхні й опускаючись до 12,5 м, лежать залишки стародавнього міста. Коли ще будували метро, було знайдено багато речей, які вже вивчені науковцями і визнані в усьому світі. Провівши цикл робіт, можна створити унікальний музей нового типу. Такі плани давно існують, перші пропозиції були ще в 70-х роках, коли навіть сформували відповідну програму. Тоді почали будувати метро, зробили Пирогощу як початковий етап музею, але з початком 90-х років все припинилося. Під Пирогощею лишилися автентичні пам’ятки, правда, подивитися на них церква нікого не пускає.
Через тиждень проект реконструкції Подолу подадуть на підпис міському голові. Якщо мер його підпише, ми втратимо не просто частину історії, а й культурне обличчя міста. Наразі археологи бачать єдиний вихід — бити на сполох та привернути увагу ЗМІ і громадськості, наголошуючи на музеєфікації Подолу. А ще хочеться вірити, що науковці таки переконають столичну владу, що заробити можна не тільки на парковках, а й на музеях, хоч і не так швидко.
КОМЕНТАРI
Сергій КОТ, старший науковий співробітник Інститут історії НАН України:
— Під час реконструкції майдану Незалежності у ході риття котловану були відкриті у повній мірі залишки Лядських воріт ХІІ—ХІІ століть, які оточували стародавній Київ, тоді знайшли багато цікавих знахідок, навіть говорили про будинок, де мешкав ключник цих воріт. Але в угоду бізнесу знахідки були поховані: будівельникам була дана команда зруйнувати їх, знищити і вивезти. На цьому місці можна було створити підземний музей, але з’явилися бутіки, макдональдси. У проекті реконструкції Майдану передбачалося, що у зоні, яка розташована під монументом Незалежності України, мав бути музейний комплекс, присвячений боротьбі України за незалежність. Але група архітекторів виступила проти появи тут колонади діячів української історії, які прислужилися здобуттю незалежності. Тоді був присутній політичний момент, бо ясна річ, треба було згадувати Івана Мазепу, Симона Петлюру тощо. Замість колонади запропонували музей, але він із самого початку був так запроектований під бутіки, що визначального місця для музею просто не знайшлося. Нині маємо нову ситуацію з Подолом. Коли шукали матеріали до 1500-ліття Києва, прокладали гілки метрополітену, на Подолі були знайдені унікальні знахідки — цілі вулиці старого Києва ХІІ—ХІІІ століть. Тоді це було нікому не потрібне, лише деякі споруди вихопили музейники. Так, Сікорський перевіз київські дерев’яні зруби до Переяслав-Хмельницького. Ми називаємо Київ матір’ю міст руських, але що приїжджі люди можуть тут побачити — паркінги, підземні стоянки? Старого міста майже не залишилося, і туристичний Київ ми скоро втратимо, людям буде нецікаво приїздити і дивитися на залізобетонні споруди. На жаль, у перспективному плануванні міста передбачається що завгодно, тільки не музейні комплекси. І цю тенденцію треба ламати.
Михайло ДЕГТЯРЬОВ, мистецтвознавець, співголова Громадського комітету захисту архітектури Києва, член Нью-Йоркської академії наук:
— Проект реконструкції Подолу обурює багатьох науковців. У заповіднику «Стародавній Київ», що включає якраз цю територію міста, передбачений особливий режим будівельних робіт, за наголосом на збереженні старовини. У той час, коли автентичні пам’ятники руйнуються, коштів на їхній порятунок немає. Подільська адміністрація, яка виступає з проектом реконструкції, повинна знати, що ядром площі є заповідник, тому треба зберегти хоча б те, що тут уже є: Гостинний двір, Пирогощу тощо. А що значить вирубати єдиний сквер, де можуть відпочити кияни? Натомість хочуть відновити у натуральну величину будинок магістрату епохи бароко, а напроти звести гестівський будинок епохи класицизму. Але ж це зовсім різні споруди, які в одному часі разом ніколи не існували. Коли згорів у 1811 році будинок магістрату, залишки будівельного матеріалу були використані для однієї частини проекту Гесто — Контрактового дому, а інша частина гестівського проекту взагалі ніколи в натурі не була зроблена. Навіщо ж ці муляжі зводити у натуральну величину, та ще й над станцією метро. У держави на це грошей немає, тому чиновники хочуть привабити інвесторів, а для цього й створюють багаторівневі паркінги, місця для торговельно-розважальних центрів. Тому треба знайти гроші для реставрації та підтримання автентичного вигляду пам’яток, що є на Подолі, тим паче, що це стародавня площа, де нічого нового й масштабного не треба.
