Учора відбувся перший візит до Києва офіційної особи з Росії після обрання Президентом Віктора Ющенка. Перебування міністра закордонних справ сусідньої держави Сергія Лаврова було доволі нетривалим — лише один день, однак він зустрівся з усіма ключовими посадовцями України: Президентом, прем’єр-міністром, спікером і своїм колегою, керівником зовнішньополітичного відомства.
У дипломатичних колах в Києві сподіваються, що зустрічі подібного плану знімуть із двосторонньої співпраці нашарування недовіри і непорозумінь після виборів. Першим крок назустріч одразу після інавгурації зробив Віктор Ющенко. Тепер — Сергій Лавров. На черзі — приїзд Володимира Путіна (Президент України учора повідомив, що це може статися у третій декаді березня). Вочевидь, однією з цілей перебування російського міністра був зондаж «ситуації на місці», аби донести до господаря Кремля інформацію про прагнення Києва. Візит Сергія Лаврова відбувся без особливих проблем, принаймні — явних. Українська сторона на всіх зустрічах наголошувала на важливості розвитку відносин із Москвою, Сергій Лавров у свою чергу заявляв те, що хотіли від нього почути, з одного боку, в Києві, а з іншого, — на батьківщині, в Росії. Так, виступаючи напередодні візиту до України, Лавров сказав, що колишні радянські республіки, як-от Україна чи Грузія, можуть вільно обирати свій шлях. Водночас після зустрічі з прем’єр-міністром Юлією Тимошенко він заявив (з посиланням нібито на слова керівника уряду), що Київ зацікавлений в участі в Єдиному економічному просторі. При цьому не виключено, що Сергій Лавров просто видавав бажане за дійсне...
Утім, і в поведінці офіційного Києва з’являються ознаки непослідовності. Сьогодні Президент візьме участь у засіданні Комісії Україна—НАТО, де нарешті висловить своє бачення майбутньої співпраці з цією організацією. І судячи з усього — Віктор Ющенко не говоритиме на цій зустрічі про приєднання України. Про це, зокрема, заявив міністр оборони Анатолій Гриценко, який раніше не бачив іншої альтернативи для України, окрім приєднання до євроатлантичного простору безпеки. Водночас міністр закордонних справ Борис Тарасюк говорив раніше про те, що всі країни-новачки Євросоюзу пройшли спершу шлях приєднання до НАТО, а тому Україна «не є винятком». Цілком імовірно, що натiвську тематику «похоронять» щонайменше до парламентських виборів 2006 року. Хто від цього виграє? Чому міністри роблять досить суперечливі заяви? Можливо, це питання завтра поставлять на саміті у Брюсселі Віктору Ющенку.
Про що власне йшлося на вчорашніх переговорах із Лавровим? Судячи з публічних заяв, основною темою було подальше функціонування ЄЕП. Говорилося про збереження динаміки росту економічної співпраці: із 1999 року взаємний товарообіг виріс практично удвічі, склавши за підсумками минулого року $20,4 млрд. Віктор Ющенко зі свого боку наголосив, що не ставить під сумнів стратегічний характер відносин із Росією. Він знову повторив, що Росія є «вічним стратегічним партнером України». «Не всі сторінки наших двосторонніх відносин мені б хотілося коментувати. Якщо ми — друзі, ми ці сторінки повинні навчитися перегортати», — сказав Президент. Сергій Лавров передав Віктору Ющенку запрошення від російського керівника для участі в урочистостях з нагоди 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, які відбудуться в Москві у травні... Голова російського МЗС подякував за теплий прийом. Подяка стосувалася Юлії Тимошенко.
