Такого помітного визначення вдостоїлися столичні пляжі та зони відпочинку. А до такого висновку дійшли на вчорашньому розширеному засіданні колегії Міськадміністрації через цілком зрозумілі причини. Наші водні ресурси практично порівнянні з популярним курортом, але потенційне перетворити на реальне — поки що не можемо.
Цього сезону, за твердженням директора ДКП з питань охорони, утримання й експлуатації внутрішніх водоймищ Києва «Плесо» Миколи Щепця, ситуація ускладнюється, можна сказати, рекордним підйомом води в Дніпрі — на 2 метри 20 сантиметрів. Це означає, що роботи з благоустрою пляжів, які розпочали восени минулого року, фактично потрібно починати спочатку. Крім того, вже традиційно на столичних пляжах нікому рятувати та надавати першу медичну допомогу. Штат медпрацівників залишається незаповненим на третину, а рятівників і зовсім на 64%. «Просто не вистачає людей, які б відповідали нашим високим вимогам, — пояснює М. Щепець. — До того ж, охочих працевлаштуватися відштовхує сезонність цієї роботи».
Загалом, з огляду на виниклі труднощі, маємо ось таке: ДКП «Плесо» припускає, що на початок сезону в Києві працюватимуть 24 пляжі та 36 зон відпочинку (де купатися дозволено, але інженерне забезпечення не відповідає вимогам). Але чи судилося цим припущенням здійснитися — поки що невідомо. Наприклад, у списку пляжів значаться й такі, які до сьогодні «прикрашені» сміттєвими звалищами. Навряд чи санепідслужба погодиться найближчим часом видати їм паспорти. Також, попри те, що М. Щепец стверджує: всі роботи тривають у запланованому режимі та навіть із випередженням, — деякі райони вже беруть ініціативу з облаштування в свої руки. Як сказала голова Голосіївської райдержадміністрації Тетяна Строкань, від безвиході, оскільки в іншому випадку в районі не відкриється жоден пляж.
Як показало обговорення, в незадовільному стані перебувають навіть центральні зони відпочинку. Природно, залежить усе від того, як трактувати це «незадовільно» — різниця між звалищами на березі та відсутністю медпункту все ж існує. Проте, так чи інакше, пляжі необхідно облаштовувати у вiдповiдностi зi стандартами. А полягають вони в тому, що на території пляжу має бути каналізація, кабіни для переодягання, прокат інвентарю, рятувальники, медпункт, заклади громадського харчування. Останні, як розповів заступник головного санітарного лікаря Києва Сергій Пастушенко, хоча минулого року нікого й не отруїли, часто надто небезпечні. Наприклад, на пляжі «Венеція», що на Долобецькому острові, продуктовий кіоск працював за десять метрів від туалету. А коли почали з’ясовувати, то виявилося, що це місце вони вибрали, оскільки хотіли мати доступ до води.
Схожі ситуації виникали й з іншими пляжами: з’являлися торгові точки, які уклали договір з «Плесо», але абсолютне невідомі санепідстанції, по кілька днів не вивозили сміття, на території був несправний інвентар. Пригадалися всі ці факти через одну просту причину: на думку столичної влади, сьогодні ніщо не вказує на те, що ситуація цього року може змінитися на краще. Щоправда, Микола Щепець стверджує: може, але тільки за умови, що підприємству допоможуть. Якщо на озеленення столиці виділили додатково 1,5 млн. гривень, то водоймища залишилися практично без підтримки. Немає можливості придбати сучасне обладнання (наприклад, машини з очищення прибережних територій), неможливо зацікавити рятувальників 200—300 гривнями на місяць. Робота останніх ускладнюється ще й відсутністю правил поведінки суден в акваторіях водоймищ, утримання баз водного транспорту.
Словом, єдине, що сьогодні, очевидно, може вселяти оптимізм у пляжній сфері — це динаміка епідпоказників води. Якщо наприклад, 1998 року показник захворюваності на лептоспіроз становив 0,49 на 100 тисяч населення, то сьогодні він дорівнює нулю. А за твердженням санепідслужби, бактеріологічна забрудненість води останнім часом значно знизилася.
