Минулої суботи в Києві пройшов установчий з’їзд нової політичної партії «Українська платформа». Та обставина, що витоки нової партії походять з Житомирської області (у Житомирі зараз розташована її штаб-квартира), має своє підѓрунтя: фундатор і лідер УП Павло Жебрівський родом з села Немиринці Ружинського району. З малою батьківщиною пов’язаний і початок його кар’єри як політика, коли у 2002 році він, як позапартійний кандидат, у відчайдушній боротьбі виграв вибори до Верховної Ради по Бердичівському мажоритарному округу. На початку 2005 року став одним із засновників Житомирської регіональної організації партії «Народний Союз Наша Україна», на чолі якої беззмінно стояв усі останні роки, поки нещодавно не заявив про вихід з неї.
Нагадаємо, що вже кілька місяців активно «розкручує» свій громадський рух «Фронт змін» колишній очільник Верховної Ради і поки член НСНУ Арсеній Яценюк. Крім того, є інформація, що партію на основі громадського руху «За Україну!» створює В’ячеслав Кириленко (згідно з офіційним табелем, після Президента Віктора Ющенка це друга людина в НСНУ). У цьому контексті проведення установчого з’їзду «Української платформи» означає, що криза партії під брендом «Наша Україна» поглиблюється. Експерти кажуть, що її доля вирішена, і політичну силу, яка ще недавно займала провідні позиції, невдовзі буде витіснено на узбіччя української політики, якщо вона й узагалі не перестане існувати. У випадку, коли подібні прогнози збудуться, є велика небезпека, що суттєво зменшиться представництво у владі — як у столиці, так і на місцях — партій національно-демократичного спрямування.
Проте, судячи з поведінки як Президента Віктора Ющенка (офіційного лідера НСНУ), так і В’ячеслава Кириленка, рятувати цю партію не збираються. Принаймні, після виходу П. Жебрівського з «Нашої України» пан В’ячеслав не поспішив до Житомира. Проведення установчого з’їзду «Української платформи» можна вважати заявкою на вихід на загальнодержавну арену нової сили, хоча і з регіональними коренями. «День» уже повідомляв, що, зі слів її засновника П. Жебрівського, одним із наріжних каменів ідеології УП буде національно-демократична філософія розвитку країни, а, згідно з проектом програми партії, у сфері духовності ця сила буде прагнути до виховання національної гідності. Отже, цілком справедливо її можна віднести до національно-демократичного спектру. Але на цьому полі не уникнути конкуренції з іншими вихідцями з НСНУ. Крім того, на підтримку громадян, які поділяють такі погляди, претендують, зокрема, НРУ, УНП, деякі інші партії, що знаходяться на межі виживання, і частково Всеукраїнське об’єднання «Свобода» Олега Тягнибока.
Серед нинішніх або вже колишніх нашоукраїнців, хто з них зібрався в самостійний політичний вояж, безумовна перевага в популярності зараз на боці А. Яценюка. Молодий, освічений, дотепний, він добре виглядає на телеекранах, впевнено веде полеміку, активно роз’їжджає регіонами. Часта поява на телебаченні (є й інші ознаки) дає підстави для висновку, що на нього зробили ставку люди, у яких є великі гроші або влада, чи все те й те. Проте щодо ідейних принципів пана Яценюка виникає відчуття, що він свідомо висловлює їх в занадто загальних формулюваннях і уникає різких оцінок. Отже постає питання, чи є в нього внутрішній стрижень? Крім того, у Яценюка вочевидь мало досвіду саме як політичного борця, оскільки раніше він не займався розбудовою якихось партійних структур і не очолював бодай якусь із нині діючих. Отже, є небезпека, що в цій сфері йому важко буде діяти самостійно. Досвід його в іпостасі економіста, який має багату практику роботи в сучасних умовах, є дійсно безцінним. А ось стосовно адміністративної роботи — ситуація увесь час складалася так, що він дуже недовго працював на посадах, які обіймав останніми роками, отже, не міг реалізувати на них якісь конкретні програми й досягти цілей, які ставив.
В той же час, В. Кириленко завжди вирізнявся чіткими політичними принципами саме національно-демократичного спрямування, відстоював їх змолоду, починаючи з «революції на асфальті» 1990 року; має за плечима досвід керування Молодим Рухом, НСНУ, роботи на міністерських посадах, і ніде себе явно не скомпрометував з точки зору моралі. Є підстави вважати, що саме стійкі етичні принципи заважають йому відкрито розірвати стосунки з В. Ющенком — із тим, щоб потурбуватися про власне політичне майбутнє. Схоже, що наразі він є заручником даного Президенту слова. «Ахіллесовою п’ятою» пана Кириленка можна вважати питання залучення коштів для фінансування партії. Їхня нестача вже вилилась у публічні протести працівників партійного апарату, яким затримували зарплату. Є дані, що він звертався до Президента з проханням про підтримку в цьому плані, й певні кошти (в мільйонах гривень) були виділені за допомогою глави Секретаріату Президента Віктора Балоги. І, можливо, саме проблеми з фінансуванням є більш вагомим фактором в тому, що В. Кириленко різко не виступав проти В. Балоги (хоча той відверто руйнував НСНУ) і, тим більше, в тому, що не розриває з Президентом. Крім того, він, на відміну від більшості інших політичних лідерів, не часто з’являється в регіонах, що є явним мінусом.
Жебрівський також чітко артикулює свої переконання. На його боці — достатній політичний досвід. Загалом гасло «Україна понад усе!», зазначене першій сторінці програми УП, не є новим і виглядає надто пафосним, але воно в основному правильно відображає суть принципів лідера партії. Перед невеликою аудиторією він також часто повторює відому сентенцію, згідно з якою українців треба виводити до справжньої свободи 40 років, тобто стільки, скільки водив євреїв Мойсей на шляху з єгипетського рабства до обіцяної землі. І не приховує, що саме з цієї причини більшість з чисельних акцій, започаткованих УП як громадським рухом (особливе місце серед них займає проект «Малий українець»), розраховані на дітей і молодь. І ще — цю партію, як і рух (чи партію) В. Кириленка, чекає випробування на спроможність залучати фінансову підтримку. Хоча П. Жебрівський говорить, що розраховує не на підтримку олігархів, а на значно ширше коло людей, поки скидається на те, що в хід більше ідуть кошти з його бізнесу. В найближчих планах УП — участь у наступних місцевих виборах. У похід за президентською булавою її лідер (з його слів) на даний час не збирається, а щодо підтримки когось з імовірних претендентів на неї висловлюється в тому дусі, що це питання буде вирішуватися ближче до виборів. Хоча існує інформація з джерел, яким є підстави вірити, що УП готується підтримати в президентських перегонах саме Яценюка.
Загалом А.Яценюк, В.Кириленко, П.Жебрівський, утім, як і деякі інші політики, яких з певними застереженнями можна віднести до нового покоління, мають шанс довести свою конкурентоспроможність. Хтось більший, хтось менший. Але значно важливішим є питання, кого з них вистачить на значно триваліший відрізок часу, ніж найближчі перегони. Відповідь на нього прямо залежатиме від того, наскільки їхні ідеї будуть співзвучні корінним інтересам широких мас українських громадян, від уміння отримати підтримку людей. І дуже не хотілося б думати, що хтось з них в боротьбі за симпатії виборців спокуситься на такий нібито легкий шлях, як маніпуляція їхньою свідомістю, банальний підкуп чи фальсифікація виборів. Бо це означатиме, що нові люди за своєю внутрішньою суттю такими не є. І для чого тоді був Майдан?
