Один день залишається до початку ХІ зимових Параолімпійських ігор у Сочі, однак питання про те, чи вийдуть на старт українські спортсмени, досі не вирішено — найімовірніше, вони бойкотуватимуть змагання через військову агресію Росії проти України. Спортивна громадськість не має одностайності у ставленні до цього питання. З одного боку, вся Україна обурена раптовим нападом путінської армії та фактичною анексією Криму, але з другого — чи повинні наші спортсмени жертвувати роками своєї підготовки? І чи не доцільніше кожною золотою медаллю доводити силу духу та єдність країни? Як уже писав «День», у понеділок рада Національного параолімпійського комітету України вирішила: якщо країна-господар Ігор не зупинить агресію та не виведе війська з території нашої країни, українські команди участі у змаганнях не братимуть.
Про власне рішення бойкотувати Параолімпійські ігри вже офіційно повідомив міністр молоді та спорту України Дмитро Булатов. Дізнатися думку самих параолімпійців не вдалося, оскільки вони з початку березня перебувають у Росії та активно готуються до змагань. «Плюси» й «мінуси» бойкоту Ігор — у коментарях української спортивної громадськості.
КОМЕНТАРІ
«ЯКЩО ЙДЕ ВІЙНА, ТО ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ІГРИ!»
Валентин ЩЕРБАЧОВ, відомий спортивний журналіст:
— Можлива відмова від участі в Параолімпіаді — мужній і патріотичний крок з боку спортсменів. Вони готувалися до цього змагання чотири роки. У лижних гонках, у біатлоні українські параолімпійці показують високі результати, тому їм є що втрачати. Однак Кремль порушив Олімпійську хартію. Крім того, ми знаємо, що російські канали однобоко й викривлено висвітлюють події. У цьому можна було переконатися навіть під час Олімпійських ігор. Гадаю, виступи наших параолімпійців російські ЗМІ також показували б у дуже специфічний спосіб. А бойкот Ігор матиме відлуння на весь спортивний світ. Він змусить тих, хто вагався або не мав чіткої інформації з приводу подій в Україні, особливо росіян, переглянути свою позицію. Якби українські спортсмени вирішили виступати, це до певної міри свідчило би про підтримку позиції Росії. Нещодавно ми чули цілком «візантійську» промову Путіна перед журналістами, в якій ішлося, зокрема, і про Параолімпійські ігри. США та деякі інші країни уже вирішили не брати участі в змаганнях. Думаю, ще не одна команда задумається над тим, чи їхати в Сочі, адже сьогодні це — символ агресії. Весь світ розуміє, що Росія, крім усього іншого, «перетягує ковдру» з Криму на Сочі, щоб «відбити» витрачені на Олімпіаду мільярди. Впевнений, що навіть у разі відмови від участі наших параолімпійців відзначатимуть у країні як героїв — залишаються чемпіонати світу, етапи кубків тощо. Як ви пам’ятаєте, Москва також бойкотувала Олімпіаду-1984, хоча про військові дії тоді не йшлося. Якщо йде війна, то які можуть бути Ігри?! Історично на час цих змагань ворогуючі сторони завжди домовлялися про перемир’я. Росія порушила цю традицію й напала на цілком мирну країну, яка нічим їй не загрожувала. Переконаний, що Національний комітет спорту інвалідів України та його президент Валерій Сушкевич радитимуться зі членами збірних і тренерами, перш ніж ухвалити остаточне рішення. Звичайно, це важкий крок для спортсменів, які віддають цьому заняттю все своє життя. Безумовно, це рішення буде зважене на вагах совісті й патріотизму кожного параолімійця.
«БОЙКОТУВАТИМЕМО ПАРАОЛІМПІАДУ В СОЧІ ЗОЛОТИМИ МЕДАЛЯМИ»
Іван МІЩЕНКО, заслужений тренер України, начальник Херсонського регіонального центру спорту інвалідів «ІНВАСПОРТ»:
— Протест проти агресії Росії обов’язково має бути. Про це говорить цивілізований світ, про це говорить вся Україна. Але не у формі бойкоту Ігор! Спортсмени, тренери, їхні батьки та рідні протягом чотирьох років готувалися до цих стартів. Для них Олімпіада — це сенс життя. Під час підготовки до стартів пара олімпійці уже подолали такий непростий шлях, тим паче йдеться про зимові види спорту, до яких важко готуватися в нашій країні. Чотирирічний цикл, розкидані тренувальні бази по всій Європі, роки тренувань — часто за рахунок батьків та рідних спортсменів. На це пішли колосальні фінансові витрати. Але йдеться зараз не про це, а про доцільність показати готовність країни до боротьби. Параолімпійці готові змагатися, виборювати свої перемоги, щоб країна цим показала: ми — сильні, ми — неподільні (спортсмени представляють різні регіони країни), у нас — бойовий настрій. Країна не здається і готова боротися: армійці — в гарячих точках, спортсмени — на стартах. Шанси на золоті медалі в українських спортсменів непогані — переконаний, що в п’ятірку лідерів загального командного заліку ми обов’язково увійдемо. Спортсмени-параолімпійці обмеженні фізичними вадами, але, повірте, бойовий дух у них заряджений тільки на боротьбу, і тільки на перемоги. Так, в Україні сьогодні надскладна ситуація: спортсмени і тренери психологічно пригнічені, всі переживають за збереження територіальної цілісності... Але нівелювати їхню підготовку до боротьби заради чергового сигналу незгоди російській владі — не можна. Давайте бойкотувати Параолімпіаду в Сочі золотими медалями. Повторюся — це покаже незламний дух, цілісність країни та готовність до боротьби не лише на спортивних аренах.
