Безумовно, наші рятівники своєю героїчною працею, може,
більше, ніж інші, заслужили професійне свято.
От тільки шкода, що професійних рятівників не залучають
до ліквідації наслідків економічних і політичних надзвичайних ситуацій.
А уявіть, як було б добре!
Взяти хоча б нещодавній звіт уряду в парламенті. Скільки
часу було згаяно, скільки слів сказано про справжню причину урядової кризи.
А так приходять рятівники й підручними засобами, буквально кувалдою й ломом,
без будь-якого імпічменту ліквідують цю причину.
Або питання згоди всіх гілок влади. Приходять рятівники
й зв'язують Президента, прем'єра та спікера. Тепер усі бачать: вони працюють
в одній зв'язці! Й Олександр Миколайович без Леоніда Даниловича й кроку
в бік ступити не зможе.
А вибори президента 1999 року? Як покажуть у телевізорі
основного кандидата на перемогу, хочеться крикнути: «Рятуйся, хто може»!
Хлопці, це ж буде надзвичайна ситуація ще на чотири роки! Ні-і, не дарма
останньої суботи жовтня 99-го року ми відзначатимемо День рятівника, а
наступного дня, в неділю, підемо рятувати країну, тьху, тобто вибирати
президента.
Можна було б навіть заснувати нагороди: орден «За врятування
опозиційної преси», медаль «За перемогу над авторитаризмом», пам'ятний
значок «Учасник ліквідації фальсифікації виборів».
Вип'ємо по сто грамів за рятівників, але пам'ятатимемо:
«Рятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих!» Особливо, якщо справа
стосується всієї країни.
№204 24.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
