Жарке полуденне сонце розпекло причорноморський степ. Запах полину і диких маслин змішується з морським бризом. Несподівано ідилію порушує поява на горизонті двох сірих велетнів. Військові кораблі стрімко наближаються до берега. Вони сповільнюють хід, і від сірого борту починають відділятися надувні боти. Один, другий, третій… Як горох, із них «висипаються» на берег люди з розмальованими обличчями, у банданах і камуфляжі. З автоматами напереваги вони штурмують прибережні скелі. З води виринають механічні амфібії. Брязкаючи залізом, плавучі машини вибираються на пісок і одразу прямують у степ. Останніми до берега підходять десантні катери у супроводі вертольотів, що гуркотять у небі. За лічені хвилини їхній живий вантаж виявляється на землі. Мирний пейзаж наповнюється людьми зі зброєю... Так проходив сьомий день міжнародних навчань «Кооператив партнер — 2003».
Згідно з індивідуальною програмою між Україною і НАТО на 2003 рік, із 20 червня по 5 липня у районі Одеси та в північно-західній частині Чорного моря відбуваються міжнародні навчання «Кооператив партнер — 2003». Це вже шості спільні навчання, які проводять у рамках програми «Партнерство в ім’я миру», та другі, у яких Україна виступає у ролі країни-хазяйки. «НАТО та всі країни-учасниці повинні подякувати Україні за надану можливість, — заявив заступник головнокомандуючого Об’єднаних сил НАТО у Південній Європі генерал-лейтенант Аталай Ефер. — У мене була можливість порівняти рівень підготовки з 2000 роком, коли Україна також виступала у ролі господині. Можу сказати, що навіть враховуючи окремі недоліки, спостерігаємо явний прогрес. Обіцяю, що всім країнам, які зробили свій внесок в організацію навчань, віддячать».
Цього року навчання відрізняються особливим розмахом. У них беруть участь 14 країн, у тому числі Україна, Болгарія, Грузія, Греція, Італія, США, Франція, Румунія, Азербайджан тощо. Задіяли понад 5 тисяч військовослужбовців, 44 надводних кораблі, катери, підводні човни і допоміжні судна, 20 літаків і вертольотів. Крім того, вперше у подібних акціях беруть участь підрозділи цивільної оборони, пожежної охорони, інженерні, медичні частини і команди МНС. До складу Об’єднаного оперативного штабу увійшли понад 100 представників країн НАТО і країн- партнерів. Керує навчаннями головнокомандуючий Об’єднаними ВМС НАТО у Південній Європі адмірал Фердинандо Санфеліче Де Монтеферте. Росія і Молдова, яких також запросили для участі у спільних навчаннях, зі слів одного з представників штабу, «прийняли рішення відмовитися».
«Ми стали свідками й учасниками наймасштабніших сучасних навчань у рамках програми «Кооператив партнер», — заявив для преси Головнокомандуючий ВМС України контр-адмірал Ігор Князь. — Для нас участь у цьому заході має особливо важливе значення, оскільки є частиною загальнополітичного курсу України...»
За оцінками фахівців, навчання 2003 року мають кілька істотних відмінностей від усіх попередніх. По-перше, вони відбуваються відповідно до так званого стандарту НАТО. Жодних «адаптаційних» послаблень для країн, які поки що не входять до Альянсу, не передбачено. По-друге, їхня унікальність полягає у можливості об’єднаних дій морських, наземних і повітряних сил. Але головне — це лейтмотив навчання, його головна тема — проведення миротворчої операції з урегулювання соціально- політичної кризи і надання гуманітарної допомоги в «умовах непозначеного оперативного оточення». Всі попередні навчання були спрямовані на підтримку миру в країні, яка потерпіла, скажімо, від стихійного лиха. А нинішні виявилися орієнтованими на подолання кризи. За легендою маневрів, протягом останніх п’яти років економіко-політична ситуація у видуманій «країні Ранія» була нестабільною. Внаслідок конкуренції між політичними партіями і групами, невміло проведених економічних реформ і деструктивних дій опозиції в країні вибухнула соціальна криза. Уряд звертається за допомогою до ООН, і та приймає рішення надати гуманітарну допомогу «Ранії». Об’єднані сили швидкого реагування НАТО повинні докласти зусиль «законно обраному уряду локалізувати осередки опору і встановити у країні правопорядок». «За жодних умов не можна пов’язувати даний сценарій із тим, що відбувається у реальному світі, і співвідносити з якою-небудь реальною країною», — переконував генерал Ефер.
Доцільність участі українських ВМС у подібних навчаннях Ігор Князь прокоментував так: «Військово-морський флот України бере участь у всіх навчаннях, які проводять країни НАТО і Чорноморського регіону. Це щорічні навчання «Кооператив партнер», «Чорноморське партнерство» у Туреччині, «Бриз» у Болгарії. До минулого року на своїй території проводили навчання «Сибріз». Головне завдання всіх цих заходів — відпрацювання взаємодії кораблів різних країн у морі. Для нас актуальним було також завдання подолання мовного бар’єра. Сьогодні всі командири кораблів володіють англійською мовою на рівні, який необхідний для взаємодії. Звичайно, у ВМФ є безліч проблем. Велику частину кораблів, які ми отримали у спадщину від СРСР, було побудовано ще в 1980-х роках. На сьогодні розробляють державну програму вдосконалення озброєння, зокрема в галузі кораблебудування. Найближчим часом її повинні представити міністру оборони і доповісти Президенту».
Технічну недосконалість українських ВМС на навчанні помітили навіть незнаючі. У навчаннях брали участь три українських кораблі: фрегат «Гетьман Сагайдачний», середньо-десантний корабель «Кіровоград» і корвет «Луцьк». Останній майстерно демонстрував проведення торпедної атаки..., весь обвішаний прапорцями, які не могли приховати іржу на його бортах. Подолання мовного бар’єра ВМФ також дається поки що насилу. Серед об’єднаного морського командування на борту голландського фрегата «Якоб Ван Хемскерк» тiльки українські моряки постійно водили за собою перекладача.
Але за загальними оцінками фахівців і спостерігачів, українські десантники, розвідники, моряки і льотчики, які беруть участь у навчаннях, не поступаються у майстерності зарубіжним колегам. А зважаючи на дефіцит пального і відсутність належної кількості тренувань — загалом не осоромилися. Недарма генерал Ефер заявив: «Україна доклала колосальних зусиль для проведення та організації цих навчань. Це результат не тільки щедрості, а й демонстрація повного прийняття взаємодії за стандартами НАТО. Це саме те, що цінує НАТО в Україні».
