Ні, не Європа ми. У чому, до речі, і вранці, й увечері переконує нас телебачення в особі однієї чарівної пані, яка всім своїм видом свідчить, що проблеми харчування в Україні не існує. І стандарти Європи, назва якої чомусь вимовляється з двома "п", взагалі нам до... Разом з картою Америки.
Там, у них скандал - то вже скандал. Торкався Білл Клінтон в Арканзасі талії якоїсь Поли Джойс "сто" років тому чи не торкався? Уся Америка чекає відповіді... Суди, свідки, адвокати. Як скажуть - так і буде. Однак буде відомо неодмінно.
А в нас - справа проста, як валянок. Але ті, хто зобов'язані суспільству доповісти, що не даремно хліб їдять - міліція наша доблесна мовчить загадково про події. Або брешуть, плутаючись. І тоді починається...
Тиждень ходили газетні чутки про якусь романтичну історію, пов'язану з іменем народного улюбленця. Народ зрозумів головне - що героїня історії жива і, слава тобі, Господи, майже здорова - і, швидше за все, просто обговорював таємницю любовного трикутника, вважаючи цілком природним, що талановитий поет, який склав стільки геніальних гімнів коханню, обов'язково повинен був сам потрапити у вир божевільних пристрастей. І навряд чи народ відсахнувся від "гордості нації". Зрештою Дездемону оплакував лише Яго, який задушив її, всі решта ридали від співчуття до бідного мавра.
Проте телебачення - велика сила. Руйнівна. Поет вийшов - і все споганив. Історію, виявляється, вигадали вороги Президента, до якого присікатися нема за що, так от придворний у нього ножиком розмахує. Коротше, жодного кохання, сама політика. Скомпрометувати, мовляв, хотіли, радника, аби дістати Президента.
У злостивців, щоправда, є підступна думка про те, що в традиціях справжньої інтелігенції інші способи напоумлення властей, аніж стояння в штатному чи позаштатному розкладі біля трону. То ж хто кого тут компрометує - велике питання.
Однак справа навіть не в цьому. Наполегливе педалювання політичного аспекту в інтерв'ю поета відразу в двох недільних вечірніх програмах змусило пригадати стару мудрість: "Ти сказав - я повірив, ти повторив - я почав сумніватися..."
А було так детективно, в народу з'явилася спільна загадка в рангу національної ідеї: "він - не він, міг - не міг, любить - не любить..." От я й кажу: при чому тут Президент?
