Якість тексту, якою викладено цю житейську тривіальну історію, може, і доречна в телепрограмі типу «Моя сiм’я», але не на сцені пристойного театру. Ось, зокрема, таке: «Людина з людиною сходиться, а горілка з коньяком — ніколи»; «Сплю з чужою дружиною, щоб механізм не заржавів»; «У мене сусідка була льотчиком на підводному човні»... Власне, всі монологи всуціль складаються з подібних перлів. Хороші актори (Ірина Розанова і Василь Бочкарьов) дуже стараються, оскільки це можливо, з душею озвучити цей літературний «шедевр». Але — практично безуспішно. Щоправда, Армену Джигарханяну, що мобілізував весь набір власних акторських прийомів і штампів, вдається викликати сміх залу. Що доводить лише одне — Армен Борисович — актор унікальний, здатний зіграти навіть «Телефонну книгу». До речі, мені здається, це було б куди цікавішим!
