Як ми вже писали в одному з номерів «Дня» (№1, 11 січня, 2012 року), 2012-й ми назвали Роком «Списку Сандармоху», обравши такий образ-символ, щоб поговорити про Великий Терор, його причини, умови та наслідки, а передусім — про подолання тоталітарного минулого.
Саме про це ми говорили й із експертами, й авторами «Дня» під час круглого столу «Список Сандармоху». Політика пам’яті та антитоталітарна програма», який відбувся в редакції газети минулої п’ятниці. Серед запрошених гостей були: доктор історичних наук Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук Юрій ШАПОВАЛ (який, до речі, двічі встиг побувати на місцях розстрілу в Сандармосі), автор документального фільму «Соловецький лабіринт» Ірина ШАТОХІНА, історик, спеціаліст з історії дисидентського руху в Україні Олег БАЖАН, а також журналіст, автор проекту «Українці за Уралом», Людина року-2010 за версією «Дня» Микола ХРІЄНКО.
«Для нас Сандармох є тим, чим для поляків була та є Катинь. Тим більше, що минає 75 років від початку того явища, яке Роберт Конквест назвав Великим Терором, і ця назва прижилася у світовому масштабі. Наш Інститут національної пам’яті існує, але сподіватися, що він сприятиме в поширенні наших досліджень, на жаль, не варто», — зауважив у своєму виступі Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ.
Одна з головних проблем, яка цікавить «День» в акції «Списку Сандармоху», — це рецепти подолання тоталітарного минулого. «Карельські жертви водночас об’єднують і виховують людей, — переконаний Юрій ШАПОВАЛ. — Такі музеї-меморіали, як, наприклад, «Яд ва-Шем» (меморіал жертв Голокосту в Ізраїлі. — Прим. «Дня»), в основному відвідують молоді люди, ту ж картину я бачив й у Освенцимі, й у Майданеку, в усіх місцях, де збереглася табірна структура, де можна побачити «технологію смерті». Мені здається, проблема України в тому, що меморіальні місця абсолютно не кодифіковано й не систематизовано. Українці просто не знають переліку місць масового знищення».
А хто, власне, несе відповідальність за це незнання? Як зазначила головний редактор «Дня» Лариса ІВШИНА, «наша новітня історія показує, що суспільство було готове до масштабних перетворень, але є цілком конкретна відповідальність політиків за нездійснення необхідних процесів».
Про це та інше читайте в розлогому матеріалі в п’ятничному номері «Дня».
