Від ейфорії, з якою ще у вівторок Ю.Тимошенко, М.Сирота, І.Шаров упевнено говорили про те, що конфігурація парламентської більшості вималюється вже до кінця тижня, у середу вранці не лишилося і сліду. На першому післявиборному засіданні ВР, ясна річ, з'ясувалося, що «у перемоги сто батьків»: голос подали костенківський Рух, пані Слава Стецько також нагадала всім, як Захід проголосував проти комунізму... Ну, а найголовніше озвучив Леонід Кравчук від імені СДПУ(о): лаври парламентських архітекторів мають дістатися тим, хто допомагав переобранню Кучми «ресурсами», а не «безкоштовними» ініціативами про створення майбутнього пропрезидентського ядра у парламенті. (І, судячи з того, як активісти СДПУ(о) потім «обсіли» «Батьківщину», можна говорити про те, що намір Віктора Медведчука збiльшити свою фракцію до 80—90 депутатів, вочевидь, втілиться у життя.) Натяк більш ніж зрозумілий пані Тимошенко, яка претендувала «на ключові пости у керівництві нового Кабміну» і, по суті, заявка В.Медведчука на уподобане Юлією Володимирівною віце-прем'єрське крісло. Так що з швидким формуванням більшості «з кон'юнктурних міркувань», вочевидь, доведеться почекати. Дехто позв'язує цю затримочку з відсутністю Олександра Волкова і передбачає, що процес піде у вихідні — по приїзді радника Президента в Україну. Не виключено, що саме з метою відтягнути час у парламент поки що вкинули версію про необхідність збереження кабінету Пустовойтенка, який повинен у березні оголосити Україну банкротом і визнати дефолт — за результатами своїх діянь. Принаймні таку версію висловив Віктор Суслов. Він вважає, що «формування більшості на підтримку уряду — дуже складне питання»; принаймні, доти, поки в обоймі прем'єрських кандидатур «крутитимуться» імена Азарова, Кінаха, Медведчука. Депутат Артур Білоус також вбачає проблему сповільнення будівництва більшості у «терті, що почалося між різними групами впливу». З його слів, кого б не назвали прем'єром, багато портфелів не дадуть, і спроби вже сьогодні розділити все аж до губернаторства не пройдуть. Між іншим, депутат вважає, що частина постів має дістатися не тільки явним прихильникам Президента Кучми. Певно, дещо повинні отримати і ліві — адже свій внесок у цю справу вони також зробили. Та хто сказав, що їм потрібні саме кабмінівські пости, особливо після категоричних запевнень лідера КПУ про те, що комуністи не мають наміру брати участь у коаліційному уряді? Якщо відомості обох джерел — з Банкової і з Грушевського — правдиві, і Віктор Медведчук погодився на віце-прем'єра, то у такому разі перед КПУ можуть відкритися можливості покермувати парламентом: треба думати, що Віктор Володимирович не залишить ВР під наглядом Ткаченка (хоча, як зазначив В. Медведчук, вiн не бачить причин для його усунення). Тим більше, що необхідно добитися лише відставки спікера, і Адам Мартинюк, як його перший заступник законно стає на місце Олександра Миколайовича. Щоправда, комуніст Георгій Крючков заявив кореспонденту «Дня», що він особисто проти розправи над Ткаченком тільки за те, що він реалізовував своє конституційне право і балотувався у президенти. «Якщо навіть правим вдасться поставити це питання у порядок денний, то вони мають запропонувати нову кандидатуру на пост спікера — тоді і будемо її обговорювати», — сказав Крючков. У відповідь же на запитання — а якщо запропонують комуністам Мартинюка? — Георгій Корнійович образився: «Ви мене ставите у незручне становище, тому що я повинен висловлюватися про свого товариша. Навіть якщо ви жінка, вам цього не дозволено». На фоні визнань про те, що і деякі непохитні комуністи можуть дати слабинку, якщо на них натиснути, цілком зрозуміле висловлене у вівторок бажання голови ВР налагодити конструктивний діалог з Президентом. Артур Білоус пояснює такі маневри просто: «Людина хоче залишитися на своїй посаді». У той же час він упевнений, що позиції спікера не такі вже й хиткі — зрештою О.Ткаченко в останній момент зробив правильний вибір, підігравши сценарію з «червоною загрозою». Тому не можна виключати, що нагнітання пристрастей з відставкою спікера закінчиться нічим.
