Ці слова Олександра Довженка, які колишній остарбайтер Федір Плотнір процитував у своєму виступі, стали рефреном зустрічі інтелігенції Кіровограда з головним редактором газети «День» Ларисою Івшиною. Зустріч відбулася під час презентації книги «Україна Incognita» у Кіровоградській обласній гімназії мистецтв.
...Актовий зал гімназії на 250 місць був переповнений — серед учнів був мало не конкурс на право бути присутнім на цьому заході. Прийшли студенти та викладачі вузів міста, художники та журналісти, дипломовані історики та аматори-краєзнавці — одне слово, інтелектуальна еліта обласного центру. Місцем зустрічі цей навчальний заклад був обраний не випадково. Адже обласна гімназія мистецтв, яку створив і якою понад 30 років керує невтомний і невгамовний Анатолій Коротков, (до речі, Анатолій Єгорович — народний артист України, професор) — своєрідна художня візитка Кіровоградщини. Дитячий хореографічний ансамбль «Пролісок», який існує при гімназії — лауреат багатьох не лише вітчизняних, а й зарубіжних конкурсів та фестивалів. І хореографічна композиція «Ой, у лузі червона калина», з якої почалася зустріч, її тонально та емоційно забарвила. Було ще кілька виступів вихованців гімназії, які за рівнем виконавчої майстерності зробили б честь будь-якій із столичних сцен.
Але повернемося до презентації «Україна Incognita», виданої «Днем».
Коли головний редактор Лариса Івшина в своєму виступі сказала, що наша історія не повинна бути лише надбанням архівів, зал вибухнув оплесками. І в друге оплески пролунали, коли вона, дякуючи дитячому ансамблю «Пролісок» за його виступ, мимохідь зауважила:
— Думаю, треба, щоб за кордоном нашу країну презентували не політики, а діти. Поки підросте нове покоління політиків. Це буде краще для іміджу України.
Ректор Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Вінниченка Олег Поляруш сказав, що останнім часом багато точиться суперечок про те, за якими підручниками треба викладати історію школярам незалежної України. Так от, «Україну Incognita» треба видати таким тиражем за державний кошт, щоб вона була у кожній шкільній бібліотеці. Адже ті історичні постаті, які ще нещодавно в шкільних підручниках подавалися як вороги України, насправді є її честю і славою. І все це описано в нарисах «Україна Incognita». Торкнувся він і проблеми, яка періодично випливає на сторінки преси — володіння українською мовою посадовцями та народними депутатами:
— Інколи гірко дивитися засідання парламенту по телевізору, коли виступають депутати, які засідають в парламенті вже не перше скликання, й не можуть доладно зв’язати двох слів українською мовою. Невже вони не розуміють, яку країну вони представляють перед своїми дітьми та близькими!
Надзвичайно цікавим був виступ 11-класниці гімназії Олени Крикуненко:
— З зацікавленістю читала про видатних осіб, що становлять гордість нашої держави – Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха, Петра Могили і Євгена Чикаленка, Петра Шелеста та Володимира Винниченка. Відкривала для себе по-новому українську святиню — Софію Київську, трагічні сторінки операції «Вісла», про яку нещодавно говорили на уроках історії. «Україна Incognita» — наче хрестоматія з предмета «Історія України».
І на останок хочу прочитати поезію Віктора Женченка:
Як важко підніматися з колін!
Ще важче рабство з пам’яті зітерти.
Цей страх, ця ницість, як собаки злі,
Готові й душу на шматки роздерти.
На ноги! Всі! Прийшов наш благовіст!
Такого шансу – більш не буде зроду!
Який красивий ти на повний зріст. –
Мій зболений, принижений народе!
Окрасою вечора був епізод iз колишнім остарбайтером Федором Плотніром iз села Нова Прага на Кіровоградщині. Лариса Івшина у своєму виступі процитувала написану нею передмову до книги, де розказано про цю дивовижну людину. Все життя він прожив у селі Нова Прага. Звідси його забрали в нацистський полон під час війни. Сюди він повернувся після визволення з неволі. І коли років зо два тому отримав остарбайтерську компенсацію, на ці гроші... видав власноручно написану історію свого села Нова Прага.
— Такі люди, це й є наша аристократія з «глибинки». Вони аристократи не за генеалогією, а за рівнем своїх духовних запитів. Ми в «Дні» особливо цінуємо таких читачів, — сказала, виступаючи Лариса Івшина.
І яке ж було її здивування, коли із залу до мікрофону вийшов літній чоловік iз бородою і сказав:
— Довженко в одному з щоденників написав: «Поспішайте робити добро!» Дякую тобі, дочко, за ту добру справу, яку ти зробила, видавши «Україна Incognita». І дарую тобі свою книгу про історію мого села з дарчим написом.
Зрозуміло, що з дарчим написом від Л. Івшиної отримав «Україна Incognita» і Федір Плотнір. Наша редакція цьому самовідданому краєзнавцеві вирішила оформити передплату на «День» на 2003 рік. А від видавців газети він отримуватиме щомісячну грошову стипендію, як історик, який зробив свій внесок у те, щоб Україна-невідома стала Україною- відомою. На вечері, якій вів викладач місцевого педуніверситету Олег Попов, виступив заслужений артист України Сергій Дьомін. Від імені облдержадміністрації подякувала «Дню» та художній гімназії за чудовий культурологічний захід заступник губернатора Світлана Негода.
В першій половині того ж дня за участю Лариси Івшиної в Кіровоградському обласному бізнес- центрі відбулося засідання обласного прес-клубу. В ньому взяли участь редактори всіх міськрайонних газет Кіровоградщини, керівники обласних засобів масової інформації, директори та головні редактори теле-радіо компаній: провідні журналісти. Обговорювалися такі теми: роль засобів масової інформації у розбудові української державності, свобода слова й відповідальність за неї, суспільна свідомість журналіста, підсумки парламентських слухань із свободи слова.
Після засідання, коли Лариса Івшина роздавала автографи місцевим журналістам на примірниках «України Incognita», стався цікавий епізод. Голова обласної організації товариства «Просвіта» Андрій Іванко показав великий «гросбух», в який він вклеював вирізки зі статтями з «Дня», які друкувалися під рубрикою «України Incognita» до того, як вийшла друком однойменна книга. І примірник книги з його помітками олівцем.
— Пропоную обмін, — сказала йому головний редактор «Дня» Л. Івшина. — За ці добірку вирізок і книгу з вашими примітками я даю вам, Андрію Борисовичу, два чисті примірники «України Incognita». А ваша добірка вирізок та примірник книги стануть експонатами музею історії газети «День», який ми створимо найближчим часом.
Наприкінці процитую уривок з рецензії, яку цей читач «Дня» і шанувальник вітчизняної історії (це вже майже стає синонімом!) опублікував у обласній газеті «Народне слово» в день зустрічі:
«Книга, що надзвичайно важливо, володіє якоюсь магічною силою – вона потужно стимулює жагу пізнання. Хочеться, ще не дочитавши її до середини, кинутися до полиць домашньої бібліотеки, читати і заново перечитувати твори М. Гоголя, І. Франка, Т. Шевченка, Марка Вовчка, засісти за студіювання праць М. Максимовича, М. Драгоманова, М. Грушевського, обкластися томами класиків української історичної науки, або долучитися до істинної української минувшини, про різні сторінки й аспекти якої так захоплююче розповідає «Україна Incognita».
І ще одна особливість видання. Книга кожним своїм матеріалом потужно апелює до «власть придержащих», до сучасної української політичної еліти, закликаючи її зробити для себе уроки з української історії. А ще є велика надія у мене, як у вчителя історії, працівника обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, зрештою, як у просвітянина, що все не обмежиться півторатисячним накладом книги, бо ж вона потрібна (ні, необхідна!) кожному вчителеві, учневі, студентові, вона потрібна в кожній українській родині. Отож, потрібні 100, 150 тисяч примірників. Віриться, що завдяки підприємливості й високому патріотизму творців книги знайдуться потужні меценати, які посприяють масовому тиражу книги, яка, як зазначає Л.Івшина, «адресована всім, хто усвідомлює себе українцем. І всім тим, хто просто з інтересом ставиться до України». Це мав би бути якийсь всенародний проект».
Редакція газети «День» дякує прес-службі Кіровоградської облдержадміністрації за допомогу в проведенні, а колегам iз місцевих ЗМІ — за участь у наших акціях.
