Як і будь-яка революція — соціально-психологічними наслідками. У цьому впевнені психологи та історики. Наприклад, за даними моніторингу, проведеного Інститутом соціології НАНУ, 1994 року (через три роки після розпаду СРСР) тільки 12% опитаних заявили, що їм подобається їхнє становище в суспільстві. Незадоволених своїм життям виявилося майже 58%, а уміння жити за нових соціальних умов не вистачало 46,9% українців. Як наслідок, саме в 1994— 1995 роках психологи і психіатри зафіксували рекордні показники депресії та суїцидальної активності. Україна ввійшла до світової десятки країн з найвищим рівнем самогубств.
Як відіб’ється на українцях нинішня оксамитова революція — сказати однозначно психологам ще важко. Ясно лише те, що в будь-якому разi залишаться ті, хто програв, які або впадуть у затяжну депресію, або відчують потребу виплеснути агресію, яка нагромадилася. А також переможці, які цілком закономірно відчують приплив сил, гордість за себе і великодушність. Поки, як твердить головний редактор часопису «Практична психологія і соціальна робота» Олександр Губенко, переважають приводи для оптимізму. Наприклад, за даними МВС, останнім часом рівень злочинності скоротився практично на третину — це говорить навіть про деяку виховну функцію протесту. Крім того, незважаючи на тривалість акцій, не схоже, що сильне емоційне збудження схильне перейти в агресію. Небезпека, на думку психолога, в іншому: політичні еліти можуть не виправдати надій народу, тим самим остаточно підірвавши його віру в будь-які ідеали. Українці відчують повну безперспективність, стануть замкнутими і зосередженими виключно на своїх власних інтересах.
Проте розчаруватися переможці можуть і при іншому сценарії. Надмірна нервозність, а також мобілізація сил здатні обернутися як ейфорією, так і знову ж таки депресією. Психологам добре відомий феномен, коли, з великими зусиллями досягши певної мети, людина переживає спустошення. Їй здається, що більше немає до чого прагнути і нічого бажати. Ще складніше, як вважають експерти, буде тим, хто відчує, що програв. На думку доктора психологічних наук, професора Тетяни Титаренко, політична боротьба може зробити зневіру в себе хронічною. А з урахуванням того, що фізичне і психологічне самопочуття тісно пов’язані, не виключене й погіршення стану здоров’я. З останнім, щоправда, можуть зіткнутися і переможці. Як стверджують експерти, те емоційне напруження, яке переживає народ під час революцій, умовно кажучи, не дозволяє організмові хворіти. Це підтверджують і дані Київської міської санепідслужби. Незважаючи на погодну мінливість, скупчення людей і складні умови життя на Майдані, погіршення епідситуації не зафіксовано. Більше того, за деякими параметрами показники навіть кращі, ніж за аналогічний період минулого року.
Але сьогодні головне — це не затягнути протести. На думку психотерапевта Зої Ковальової, чим довше утримуватиметься напруження, тим складнішим буде відкат, імовірність негативних наслідків нинішніх подій зросте. Наприклад, можливе так зване «отруєння людьми», яке виникає через надмірну кількість контактів і постійне перебування в гущавині подій. Можливо й емоційне «вигоряння» внаслідок тривалого стресу. Окрім того, нинішня невизначеність і невпевненість у завтрашньому дні вже зробила, на думку О. Губенка, всіх українців набагато нервознішими. Піддали жару, за його словами, й прогнози про грядущу економічну кризу, а також домисли, якими ці самі прогнози обростають.
На думку психологів, вже зараз потрібно думати про те, як справлятися з постреволюційним синдромом. Тим більше, що у нас у країні не так уже й багато професійних психотерапевтів, та й українці далеко не завжди сприймають «душелікування» як норму.
Є й безперечні позитиви. Практично не викликає сумнівів той факт, що нинішні події «підправлять» національний характер. На думку З. Ковальової, особистісна структура дуже багатьох громадян «збагатиться» почуттям гордості за себе і відповідальності за свою країну.
