Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Потрібен міжнародний журналістський осуд

Як реагувати на сюжет про розіп’ятого хлопчика на російському ТВ
15 липня, 2014 - 13:00
Потрібен міжнародний журналістський осуд
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Знавісніла антиукраїнська пропаганда Кремля набирає вже не просто людоненависницького, а людоїдного характеру. Не зупиняються ні перед чим. Останній приклад — сюжет російського телебачення, в якому нібито біженка зі Слов’янська розповідає на камеру про звірства, вчинені українськими «карателями» в її місті. Апогей цих публічних звірств: дитину розіп’яли, різали ножем на очах у матері, а як дорізали, прив’язали матір до танка й волочили її вулицями Слов’янська. Люди ридали, а дехто втрачав свідомість.

Мета цього моторошного кремлівського телесюжету очевидна: залякувати мешканців Донеччини, настрої яких відчутно змінилися в небажаний для Путіна бік. Але невже такий журналістський злочин залишиться безкарним і заохочуватиме до нових? Мені здається, українська журналістська спільнота має звернутися до світових журналістських організацій з проханням негайно провести розслідування: зустрітися з «біженкою» та тими, хто організував і провів інтерв’ю з нею; всім разом виїхати до Слов’янська і на тій площі, на тих вулицях, де нібито коїлося це моторошне знущання над дитиною й матір’ю, провести криміналогічну реконструкцію «події» — вислухати місцевий люд. А тоді — дати етичну й політичну оцінку вчинкові журналістів та їхнього керівництва.

До речі: чому взагалі на Донеччині не видно й не чути журналістів з вільного світу? Чому в ефірі домінують картинки, зрежисовані на російському телебаченні? Або таке: в Києві демонструється виставка російської зброї, захопленої у бойовиків-бандитів. Та на неї треба було запросити журналістів Заходу і Сходу! А це ж тільки невеличка частина доказів присутності «русского мира»— є ж і захоплені документи, і громадяни Росії в ролі керівників донецьких республік, і полонені бойовики з РФ, і телекадри прориву величезних бронеколон через українсько-російський кордон, і красномовні висловлювання багатьох російських політиків, і багато чого іншого... Чому все це подається українській аудиторії по крихтах, а до зарубіжної здебільше взагалі не доходить? Коли це буде систематизоване й системно проаналізоване? Коли світові буде подана Біла книга (чи Кривава книга) про агресію Путінської імперії щодо України?

Іван ДЗЮБА
Газета: 
Рубрика: