Загальна заборгованість по «Краснодонвугіллю» нараховує 97 млн. грн. Борг держави вугільним підприємствам холдингу в основному становлять невиплачені зарплати та регресні позови трьох минулих років. Генеральний директор «Краснодонвугілля» Семен Керкез повідомив кореспонденту «Дня», що вже зроблено на 9 млн. грн. взаємозаліків по оплаті комунальних послуг (загальна заборгованість робітників холдингу по цих платежах — 11 млн. грн.). Інший борг компенсується борошном і цукром і незабаром поменшає на суму 27 млн. грн. за рахунок його погашення товарами народного споживання, згідно із поданими гірниками заявками. На прохання уточнити термін завершення такої роботи, керівник холдингу відповів так: найближчим часом.
Благодушні запевнення Семена Керкеза в тому, що гірники такою схемою загалом-то задоволені, вимагали підтвердження, тому кореспондент «Дня» вирушила на шахту «Талівська», яка останнім часом дала найбільше число учасників страйкового руху краснодонських гірників. Цього дня якраз видавали борошно і цукор, тому довелося стати свідками того, як одні гірники тягнули на собі мішки, інші стояли в очікуванні нового підвозу.
Слюсар Віталій Агієнко і робітник очисного вибою Юрій Дем'янов були учасниками найпершого пішого походу «талівців» на Київ, і тільки 1 серпня повернулися додому, добившись 72-відсоткової «живої» оплати своєї заборгованості.
— Ми вирішили взяти грошима хоча б цю частину, — сказав Віталій, — розуміючи, що повністю виплатити заборговані суми гривнями нам не зможуть.
— З цієї причини, — включився в розмову Юрій, — ми погодилися і на варіант оплати всіх комунальних послуг. Все одно цих грошей нам не дадуть, а заборгованість за газ, воду й інше у мене велика — три роки не платив. Що ж до погашення боргу за рахунок товарів народного споживання, то тут у нас є сумніви. Торік нам вже пропонували замість грошей взяти «Таврії». Бажаючі були, склали їхні списки, та тільки ці самі «Таврії» ми чекаємо до сьогоднішнього дня. Завод, кажуть, збанкрутував. Тепер пропонують телевізори і дивани. Товар ми у вічі не бачили, тільки каталоги. Чи не обдурять нас і цього разу? Борошно і цукор — продукти необхідні. Багато хто, як і Віталій з Юрієм, хотіли б узяти по 2- 3 мішки, але їхнє бажання обмежене лімітом — тільки по мішку на працюючу людину. На думку гірників, ці сто кілограмів проблему боргу не вирішують, оскільки борошно і цукор в сукупності тягнуть тільки трохи більше, аніж на 100 гривень. А дали б цих продуктів більше, вони могли б служити вигідному обміну — кілограм цукру на десяток яєць можна завжди виміняти. До такого варіанту люди ставляться настільки серйозно, що будь-яка іронія з цього приводу виявляється недоречною.
