У ці дні перманентні змагання за владу вступили у вирішальний етап. Відтак українська економіка опинилася ніби у подвійній тіні. Нікого вже не цікавить ані об'єм тіньового сектора, ні те, наскільки впав ВВП. І мало хто зараз хоче досліджувати торішній порожній або такий самий нинішній іще не прийнятий бюджет. Утім економіка, так само як і факти, доволі вперта річ — адже саме нею, за великим рахунком, і вимірюється результативність політичних розмов і суперечок. Тож політики, котрі ділять владу, мимохіть раз у раз повертаються до суті своїх розбіжностей, що полягає в тому, хто ж усе-таки керуватиме економікою та рахуватиме гроші, які стікаються до державних засік. Учора такий ухил від чистої політики зробила прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. На зустрічі з депутатами фракції «Наша Україна — Народна самооборона» вона повідомила, що попросила діючого Президента Віктора Ющенка накласти вето на цей закон, у якому (як передав слова прем'єра народний депутат Анатолій Гриценко) зберігаються корупційні схеми, схожі на ті, що були в період існування Тендерної палати.
Чи до тендерів зараз прем'єру, чиє політичне існування під питанням? Навіщо їй потрібно було говорити про них на цій зустрічі у «чужій» фракції, коли її власна щодо цього питання практично розкололася («за» голосували 50 бютівців)? Відповідь проста: таким чином прем'єр зробила крок нехай і не для зміцнення фракції БЮТ, але для консолідації вкрай необхідної сьогодні коаліції. Сигнал звучав так: я готова пожертвувати нестійкими бізнес-соратниками й навіть піти на «кардинальне переформатування всієї системи виконавчої влади, включивши туди інших людей, які спрацюють ефективніше». Розрахунок у прем'єра доволі точний — можливість у ручному режимі керувати тендерами приваблює багатьох, а закон хоч якось, але все-таки вводить якісь правила.
Нагадаємо, минулого тижня Верховна Рада ухвалила закон «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». «За» проголосувало 245 депутатів. Закон поширюється на всіх замовників і на всі закупівлі товарів і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт — 300 тисяч гривень. Згідно з законом Мінекономіки наділяється статусом уповноваженого органу, вводиться нова система органів, яким доручено регулювати закупівлі та контролювати їх законність, конкретизований порядок оскарження дій замовника. Закон передбачає можливість проведення відкритих і двоступеневих торгів, вводить такі новели, як запит цінових пропозицій, попередня кваліфікація учасників, регламентує правила закупівлі в одного учасника. Кабмін отримав право за представленням уповноваженого органу затверджувати перелік товарів, закупівля яких здійснюється на підставі його координації за кошти держбюджету, й визначати генерального замовника. При Міністерстві економіки створюється орган оскарження, що формується на основі паритетної участі представників державних органів і незалежних фахівців.
Обговорення й ухвалення нового закону проходило зі скандалом. Сергій Осика (БЮТ) говорив про те, що в Україні вже два роки відсутній відповідний закон, тоді як постанова уряду з цього питання, по суті, скасована Конституційним Судом. Народний депутат підкреслив, що в країні «існує зараз повне беззаконня та хаос щодо закупівель», і той, хто хоче зберегти таку ситуацію, хай не голосує. На думку Осики, залишатися й на третій рік без відповідного закону — «злочин як із політичної точки зору, так і з громадянської позиції».
Цікаво, що категорично «проти» висловився регіонал Валентин Ландик, оскільки вважає, що закон спрямований на підтримку імпортерів, а не вітчизняних виробників. Таку саму точку зору висловив поза парламентом один із потенційних кандидатів у прем'єри Сергій Тігіпко. З ними солідаризувався бютівець Олег Ляшко, котрий звинуватив рідну фракцію в тому, що вона підтримує закон, де є корупційні схеми. Натомість його однопартієць Антон Яценко, якого пов'язували з діяльністю відомої Тендерної палати, закон, певна річ, підтримав. Аналогічно голосував і відомий борець із корупцією Андрій Кожемякін (БЮТ). Словом, усе змішалося у фракції Тимошенко, та й у парламенті в цілому також. Якщо комуністи підтримали цей закон, то литвинівці не дали за нього жодного голосу.
«День» вирішив підвести підсумок усім цим суперечкам, поцікавившись думкою глави Рахункової палати України Валентина Симоненка. Він сказав, що в цього закону є як позитивні, так і ризиковані сторони. Та все ж, як вважає Симоненко, краще мати закон із деякими вадами, ніж беззаконня, що запанувало в питанні держзакупівель останнім часом. Що думає діючий Президент України з цього приводу, поки що невідомо. Скоріше за все, він представить парламенту свої зміни...
