Повернення до нашої історії Олени Теліги, видатної української поетеси і визначної громадської діячки (1907—1942), було важким і непростим.
13 лютого 1992 року в Києві в урочищі Бабин Яр, на місці де О.Теліга разом iз близько 40 підпільниками-оунівцями й золотим фондом української інтелігенції (академіки, професори, письменники) була страчена фашистами, постав величний дерев’яний хрест. Вже дев’ять років у день смерті й у день народження (21 липня) Олени Теліги, біля пам’ятного хреста збираються люди, щоб віддати належну шану доньці українського народу.
Незважаючи на те, що О.Теліга більшу частину свого свідомого життя провела в еміграції, вона завжди боролася за ті цінності, які б скріплювали національну свідомість нації, приспану більшовицьким терористичним пануванням. Після того, як 19 вересня 1941 року німецько-фашистські війська захопили Київ, похідні групи ОУН, членом якої була О.Теліга, почали нелегально осідати в столиці України. Вони займалися питаннями організації життя окупованого міста з метою перехопити в нацистів цивільну владу. Курсом ОУН в цій справі була загалом, як виявилося, марна надія на знесилення двох тоталітарних режимів (гітлерівського і сталінського). Закінчилося все це трагічно. Навіть одержавши від голови проводу ОУН (мельниківці) наказ покинути Київ, Олена Теліга наголосила: «Вдруге виїжджати я не буду» (1923 року вона разом iз матір’ю нелегально виїхала з Києва за кордон).
Про роль Олени Теліги, ідеології українського націоналізму в досягненні споконвічної мети нашого народу — незалежності — розповіли голова київського проводу ОУН, кандидат історичних наук Сергій Кот, професор, доктор історичних наук Надія Миронець та багато інших учасників вчорашнього мітингу.
Пам’ять про Олену, це не тільки вшанування її пам’ятi назвою вулиці в Києві, це й спорудження, нарешті, каплиці і пантеону на місці, де були розстрілянi видатна українка та її однодумцi. Постає нагальне питання й про знесення біля Бабиного Яру рекламних щитів, які не відповідають самому духу місця, де полягли сотні тисяч наших співвітчизників — українців, євреїв, росіян, поляків...
