Марк ШТЕЙН: «Для нас питання, пов'язані з роботою каналізації чи транспорту, мають пріоритет перед політичними новинами з Києва»
висловитися, редакцiя «Дня» публiкує їхнi вiдповiдi без смислової правки.
Керівникові служби інформації радіо «Симон» (м. Харків) Маркові Віталійовичу Штейну 33 роки. 1991 року закінчив історичний факультет Харківського держуніверситету. З 1990 року почав співпрацювати з першою в Харкові незалежною телестудією «Ніка ТБ». Після закінчення університету довелося піти працювати в школу, де й відпрацював два з половиною роки. 1993 року перейшов на роботу репортером на «Майстер-радіо». А ще через півроку брав найактивнішу участь у створенні радіо «Симон». При «розподілі ролей» штат радіостанції весною 1994 року складався всього з чотирьох осіб.
Про себе: «Вибрав інформацію, про що ніколи не шкодував. Одружений, маю двох чарівних дочок. Про сина вже навіть і не мрію».
АНКЕТА «Дня»
1. Радіо «Симон» одне з найпопулярніших у регіоні. Як ви вважає те, чому слухачі вибирають вашу радіостанцію?
2. Що є визначальним при відборі вами політичної інформації для ефіру: рейтинги, ваші власні (і засновників радіостанції) уподо бання та інтереси, вплив (тиск) влади чи щось інше?
3. Ви неодноразово брали інтерв'ю в прямому ефірі в політиків. Хто й чим саме запам'ятався особисто вам?
4. Чи маєте ви уявлення, якими є інтереси ваших слухачів? Хто вони? Які настрої в них переважають? Що їх передусім турбує в нинішній Україні?
5. Виходячи з програм більшості наших теле- й радіопрограм для молоді, може скластися думка, що молодих людей ніщо не хвилює, крім музики, наркотиків і сексу. Чи не здається вам, що нині як альтернатива могли б мати успіх на телебаченні й радіо передачі зовсім іншого плану?
6. Який творчий успіх чи невдача з вашої журналістської практики для вас найбільш пам'ятні?
7. Хто з місцевих політиків, на вашу думку, найбільш перспективний?
8. Чого чекають люди від майбутнього президента України?
9. Назвіть, будь ласка, політиків, які, на ваш погляд, мають реальні шанси перемогти на президентських виборах.
10. Яка цитата, політичний анекдот, дотепне висловлювання мають у Харкові найбільшу популярність?
11. Відкрите запитання. Що ще ви хотіли б сказати?
1. На сьогоднішній день «Симон» є практично єдиною по-справжньому міською станцією. Решта або зійшли з дистанції, пішовши найбільш простим шляху ретрансляції московських FM- радіостанцій, або, не маючи фінансових можливостей, просто транслюють музику. Радіо «Симон», незважаючи на всі об'єктивні та суб'єктивні труднощі, зуміло зберегти себе для міста. Від нас харків'яни дізнаються найсвіжішу та оперативну інформацію з життя Харкова, мають можливість поспілкуватися з численними гостями міста, які постійно відвідують нашу студію. І, природно, правильна музична політика радіостанції відіграє найважливішу роль у залученні слухача.
2. На першому місці стоїть актуальність даної інформації. Пріоритет віддаємо харківській тематиці. Для нас питання, пов'язані з роботою каналізації чи транспорту, мають пріоритет перед політичними новинами з Києва. При підготовці новин ми, звичайно ж, враховуємо позицію засновників. Але прямих вказівок, що і як висвітлювати, нам не дають. Що стосується влади, то Харків належить до тих небагатьох міст України, де у можновладців вистачає розуму та вихованості не ставати в позу при кожному критичному матеріалі на свою адресу. Так що стосунки між владою як міста, так і області та пресою можна назвати конструктивними й діловими.
3. Євген Марчук. Після розмови з ним я остаточно визначився, за кого буду голосувати 31 жовтня. Приблизно 20 хвилин із нашого годинного діалогу Євген Кирилович спілкувався з нашими радіослухачами, причому відповідати йому довелося на абсолютно різні, часто просто грубі запитання. Проте Марчук не почав ставати в позу, а відповідав усім, причому робив це коректно й шанобливо до співрозмовника. Мені здалося, що в Марчука, з одного боку, не буває простих відповідей, з другого — проблем, котрі не розв'язуються.
4. Коли мова заходить про слухачів, дуже складно дати повний портрет. Просто в різний час радіо слухають різні вікові й соціальні прошарки. Якщо вранці й удень це в основному люди від 20 до 50 років, то увечері це підлітки і студенти. Спілкуючись зі слухачами, розумієш, що проблеми, власне, у всіх однакові: від ліфта, який не працює, і ліхтаря, що не світить, до невиплати заробітної плати. Настрої ж переважають невеселі — радіти особливо немає чому. Люди, причому від «низу» й до «верху», відчувають себе обдуреними. Хоча для молоді, на відміну від дорослих, це не є характерним. Їм усі ці проблеми ще не цікаві. І слава Богу.
5. Могли б, звичайно, при наявності в теле- й радіостанцій грошей на їх створення. Подібні програми не повинні бути повчальними й нудними. А це означає, що вони мають бути яскравими й дорогими. Продати ж програму про музику й секс набагато простіше. Станції радіомовлення, як це існує, скажімо, на Заході, повинні мати пільги, в тому числі податкові. При виробництві й трансляції подібних програм держава повинна заявити, що вона зацікавлена у вихованні молоді й готова за це платити.
6. Більше за все запам'ятовуються невдачі. Тим паче, перші. Моїм першим співрозмовником у прямому ефірі, а це був 1994 рік, став Олександр Абдулов. Приїхав на радіостанцію в жахливому стані, абсолютно розбитий, зі страшним головним болем після вчорашньої вечірки. Всі спроби журналіста, котрий, заїкаючись від хвилювання, намагався зав'язати бесіду, викликали в зірки страшне роздратування. Я не знав, що робити і як бути. І в цей момент майнула «геніальна» думка запитати про сім'ю. Запитання прозвучало так: «Що у вас було з Іриною Аллегровою?» Мав на увазі, звичайно, екс-дружину Алфьорову. Що було далі — краще на згадувати. Однак фраза «Що у вас було з Іриною Аллегровою?» стала в нашому колі загальновживаною.
7. Інна Богуславська. Очевидно, що й Олег Дьомін не сказав ще свого останнього слова у великій політиці.
8. Справжніх економічних реформ, які призведуть хоч до якогось поліпшення життя, соціальних гарантій і боротьби з корупцією, саме того, що було наріжним каменем передвиборної програми нинішнього Президента Леоніда Кучми і що, на жаль, так і не було реалізовано. Президент повинен вселити в людей надію, упевненість і гордість за свою країну. Нинішньому Президентові ця ноша виявилася не під силу.
9. Євген Марчук, Олександр Мороз, Леонід Кучма і при дуже поганому розвитку подій Петро Симоненко й Наталія Вітренко.
10. Важко сказати. Харків у цьому значенні більше орієнтується на Росію. Проте: «Японці як гуманітарну допомогу запропонували Леонідові Кучмі партію презервативів. Кучма відмовився, пославшись на те, що подібних партій на Україні скільки завгодно й він і так їх постійно використовує».
11. Надій на те, що президентські вибори пройдуть чесно, вже практично не залишилося. Порушенням прав людини на Україні Держдепартамент США присвятив у своїй щорічній доповіді понад 70 сторінок. Україна позбавляється майбутнього. Прагнення виїхати із країни в молодіжному середовищі стало поголовним. Люди не бачать майбутнього і страждають у сьогоденнi. Потрібна нова політика, що буде проводиться новими людьми. Балансування на межі виживання закінчується виродженням. Дуже не хотілося б, щоб щось подібне сталося і з нашою країною. Надавши можливiсть колегам
Ведучий рубрики «Прес-клуб «Дня» Валентин ПУСТОВОЙТ Тел. (044) 414-98-20, факс 414-43-31. e-mail: [email protected]
