Я беззастережно підтримую ініціативу студентів Донецького національного універсистету, якщо вона дійсно є, тому що «Известия» пишуть:«Имя украинского поэта-националиста Василя Стуса не будет присвоено Донецкому национальному университету. Против этого проголосовали все, кроме одного, 284 участника внеочередной конференции трудового коллектива вуза. Несколько недель один из крупнейших университетов республики буквально лихорадило — студенты и преподаватели на факультетских собраниях обсуждали инициативу увековечить память «выдающегося поэта и борца за независимость Украины» и присвоить его имя вузу. Такое требование содержалось в обращении ряда пронационалистических партий и общественных организаций Киева и Западной Украины на имя Президента, парламента и министра образования».
Мені б дуже хотілося, щоб ця ініціатива дійсно належала студентам і була чистою від політичного бруду, яким намагаються заляпати і Василя Стуса, й інших дійсних громадян України. Багато із них тому і маловідомі, що утримуються під цим брудом затятими антиукраїнцями.
Стаття в «Известиях» носить назву «Преподаватели ДНУ не дали присвоить вузу имя украинского националиста», далі по тексту говориться про «284 участника внеочередной конференции трудового коллектива вуза», і ще далі про те, що «студенты и преподаватели не уступили, как выразился ректор Донецкого университета Владимир Шевченко, «рейдерским методам» столицы». То хто ж проти? Студенти, викладачі, інші співробітники, якщо мова йде про трудовий колектив, чи ректор? У колективі ДНУ майже всі 284 співробітники (тільки один має іншу позицію) сприймають Стуса як такого випускнина, за якого не те щоби гордитися, а соромитися треба? Мені дуже жаль, якщо це так. Виходить, шансів у нових Стусів у ДНУ тепер немає. Адже вони так потрібні зараз Україні!
