Міжнародні фінансові організації давно і звично критикуються за те, що вони ніяк не можуть відмовитися від хибної практики підтримки країн-позичальників, коли місцеві чиновники навіть не розуміють значення економічної політики, яка від них вимагається. Донедавна Україна тільки те і робила, що підтверджувала справедливість цієї критики.
Однак нинішнього літа чи то під тиском зовнішніх чинників, чи то за власним бажанням українська влада вирішила взяти під власний контроль планування економічної політики і таким чином зменшити іноземне втручання в оперативне управління економікою.
Відмова від співробітництва з МВФ за програмою розширеного фінансування стала першим кроком, який засвідчив новий курс на скорочення зовнішньої залежності. А там, де менше зобов'язань, там менше і грошей: нова програма співробітництва коштує значно дешевше - близько $550 млн. проти $2,5 млрд. кредиту EFF. Судячи з опосередкованих заяв причетних до розробки меморандуму осіб, цього разу Україна вирішила взяти на себе зобов'язання, виходячи з мінімуму. А максимальний ефект уряд розраховує отримати від "public relation", тобто від самого факту кредитних відносин з МВФ. У всьому світі визнано, якщо у країни існує угода з МВФ хоч на мізерну суму, тоді якісно поліпшується ставлення до країни-позичальника, зростає її рейтинг і знижуються відсотки на обслуговування боргу.
Майбутня переорієнтація української політики зовнішніх позик багато в чому повторює аналогічні дії Російської Федерації. Там зменшення об'єму позик в МВФ активно компенсують кредитами Світового банку і випуском єврооблігацій. Незважаючи на зовнішню подібність кредитної орієнтації російських та українських економічних відомств і незважаючи на їхнє обопільне прагнення до зміщення акцентів у взаємовідносинах із зовнішнім світом: із практики латання бюджетних дірок - на реалізацію серйозних інвестиційних проектів, - між Україною і РФ існує суттєва відмінність.
Справа в тому, що в Україні поки що просто не можуть похвалитися особливим умінням "латати бюджетні дірки" за рахунок внутрішніх резервів. І тому постійне напруження в країні, пов'язане з величезними затримками виплати зарплат, пенсій і допомог, сприйматиметься іноземним кредитором як джерело необмеженого політичного ризику. Ураховуючи все це, важко оцінювати намір України форсовано вийти на світові фондові ринки без елементарного приведення до ладу своїх внутрішніх бюджетних справ інакше, як крок відчаю.
Іще кілька тижнів тому датою реалізації першого випуску облігацій державної зовнішньої позики на азіатському фондовому ринку називався вересень-жовтень. Причому розміщенню облігацій мало передувати отримання Україною кредитного рейтингу від японського рейтингового агентства. Однак здійснення рейтингових процедур без підписання меморандуму з МВФ, що планується на 25 серпня, не мало сенсу. Окрім цього, уряд не міг сподіватися і на гарний імідж від співробітництва із Світовим банком, оскільки досі всі проекти структурних реформ, які фінансує МБРР, часом призупиняються через невиконання українською стороною взятих на себе зобов'язань, - так було із сільськогосподарською, вугільною, енергетичною позиками.
Через те йшлося до того, що найближчою датою виходу на японський ринок міг стати тільки кінець вересня. Поява повідомлень, що лід-менеджер, японська фірма Nomura Int., уже розпочала розміщувати на зовнішньому ринку євродоларові зобов'язання на суму $450 млн., поламало більш ранні плани уряду про випуск українських державних паперів одночасно на трьох фондових ринках: європейському, американському й азіатському, -після отримання прийнятного інвестиційного рейтингу.
Певно, до такого вільного поводження з фінансовими планами уряд удався не від гарного життя. Це зайвий раз підтверджується вибором азіатського фондового ринку, який славиться найнижчими ставками обслуговування боргу, а не американського чи європейського. Справді, Мінфін розраховував одержати від "Самурай"-облігацій не менше ніж $250 млн. під 3,5% річних на 3 - 5 років. Однак, не маючи жодного рейтингу і не підписавши угоду з МВФ, таких умов навряд чи вдасться добитися тепер. Утім, навіть якщо облігації будуть продані на значно гірших умовах (а такий наслідок фірма не виключає), це однаково матиме успіх. До речі, за попередньою інформацією, облігації випускаються з 1-річним строком обігу за ставкою, вищою від ставки LIBOR, тобто вищою від ставок Лондонського фінансового ринку. Щоправда, тепер головне - одержати хоча б якісь гроші. От тільки незрозуміло, хто захоче їх дати...
