В суботу в Ляльковому театрі відбулася прем’єра. Ця оновлена версія російської народної казки в сучасному прочитанні драматурга Арсенія Дєжурова, в перекладі українською мовою Марини Назаренко, поставлена для найменших глядачів.
— «Царівна-Жаба» — режисерський дебют і дипломна робота студентки Київського національного інституту театру, кіно й телебачення ім. Карпенка-Карого Марини Назаренко (курс Юрія Сікала), — розповів «Дню» завідуючий літературною частиною Лялькового театру Ілля Поволоцький. — Форма постановки — «скомороше» дійство: яскраве, динамічне. У постановці зайняті молоді актори. Відомий сюжет розказаний сучасною мовою про головні й прості істини, добро і зло так, щоб малюки розуміли, що ж відбувається на сцені. Використовуючи казкові реалії, постановник досить цікаво показує тему передачі влади, успадкування престолу. Актори виконують по кілька ролей, використовуючи маріонеток, танцюють, є оповідачами і блискавично самі міняють декорації.
Строкатий куб із шатром, що стоїть у центрі сцени, немов трансформер-теремок перетворюється на карусель, і герої потрапляють то до царського палацу, то в болото, то до будинку Івана, то у дрімучий ліс, то у володіння Змія Горинича й Баби Яги, то до лабіринту Кощея Безсмертного... Оригінально придумані виходи Попівни (Дарина Ципіцина) та Купчихи (Ганна Задерей) — актриси повертаються спиною до залу, а їхні величезні кокошники стають міні-ширмами, в яких з’являються ляльки. У залі відразу починається пожвавлення, діти заразливо сміються, коментуючи побачене. Слід зауважити, що актори грають настільки переконливо, що коли Іван (Юрій Хетчиков) у пошуках своєї зачарованої дружини Царівни-Жаби (Ліана Хобелія) дістається до Кощія (Сергій Забродін), то малюки починають пхикати, а деякі навіть ридати, боячись, що царський син так і не зуміє перемогти лиходія; але в фіналі ці театральні «порушники» голосніше за всіх плескають у долоньки, стукотять ногами, випускаючи свою накопичену енергію та хвилювання.
Можна привітати режисера з вдалим дебютом: адже її роботу високо оцінили діти, а саме їх найважче завоювати. Був лише один прорахунок у виставі — вона триває більше години і йде без перерви, а оскільки малюки швидко втомлюються, то їхня увага розсіюється, і вони починають капризувати. Може, варто в майбутньому грати цю постановку з антрактом? Тоді не буде неприємних ексцесів у залі — дітвори, що пустує і плаче. У перерві малюки побігають, розглянуть вітрини з ляльками з різних вистав, поспостерігають за живими рибками в акваріумі, перекусять, сходять до туалету (це також важливо), а повернувшись до зали, з цікавістю продовжать стежити, як же розвиваються події казки, ну і, звичайно ж, підказувати позитивним героям, як обійти каверзи «поганців» — Баби Яги, Змія Горинича, Кощія Безсмертного. Вийшовши з театру, маленькі глядачі поставлять тисячу «чому», розбираючи побачене на сцені, а прийшовши додому, попросять перед сном батьків почитати «Царівну-Жабу» — казку, яку вже полюбили.
