Всього на конкурс надійшло близько 200 робіт, серед яких оргкомітет відібрав 100 найкращих. Найсильнішими виявилися студенти з Харкова, Черкас і Києва, найактивніші — дівчата. До речі, більшість плакатів брали участь у номінації «Культура»: це і афіші до театральних вистав, кінофільмів і мистецьких виставок, іміджеві плакати цирку й перукарні, реклами книжок і актуальних проектів сьогодення, як-от «Спільнокошту».У свою чергу, «Любов» студентам вдалася важче — і кількісно, і якісно, адже в цій номінації журі присудило лише одну — першу премію. «Загалом, рівень робіт непоганий, багато цікавих, але деякі хотілося трохи доопрацювати, — підсумовує Микола КОВАЛЕНКО, голова журі, дизайнер і керівник української дизайн-студії Saatchi & Saatchi. Окрім Миколи, до складу журі увійшли львів’янин, член мистецького об’єднання «НУРТ», послідовник польської школи плаката Ярко Філевич і Сергій Чеботарьов, засновник та арт-директор студії «Дорогая», переможець міжнародних дизайнерських конкурсів. І хоч цього року журі не присудило гран-прі, проте жоден учасник без диплому не залишився.
«Мистецтво плаката досить складне, синтетичне, адже тут поєднано і символ, і метафору, і зображення, і текст», — наголосив на відкритті виставки декан факультету заочного навчання Інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука Володимир ГРИЩЕНКО. До речі, саме йому належить ідея першої бієнале, яка відбулася у Хмельницькому й спричинила справжній медійний ажіотаж. Наступний зріз молодого плакатного мистецтва відбувся у Києві.
«У нас вузька плакатна тематика, що дає змогу провести чіткий аналіз без відволікання на інші види мистецтва. Ми думали, що хтось із вишів підхопить ідею цього конкурсу, але поки ніхто не зголосився, — розповідає ще один засновник бієнале, старший викладач кафедри графічного дизайну Олександр МІКУЛА. — Проте цього року ми вирішили організацію віддати у молоді, талановиті руки». Якщо бути точнішими, то у руки Олени Старанчук, дизайнерки, учасниці мистецького об’єднання «Вал», викладачки кафедри графічного дизайну Інституту ім. М. Бойчука, а ще володарки гран-прі минулих бієнале. «Це великий досвід та водночас важке випробування. Звісно, потрібно вдосконалюватися та працювати над створенням активного, зацікавленого середовища навколо. А для цього необхідна підтримка людей в різних сферах, які небайдужі до виховання смаку та культури візуальної інформації в Україні», — стверджує кураторка. Зараз Олена шукає партнерів, які б прийняли виставку у себе, щоб актуальний і свіжий дизайн, на противагу набридливій буденній комерційній рекламі, побачили якомога більше відвідувачів.
