У день старту чергового 23-го тижня моди — наша розмова з головою оргкомітету «Ukrainaian fashion week» (UFW) Іриною ДАНИЛЕВСЬКОЮ.
— На одній із прес-конференцій ви сказали про те, що мода — це культурний продукт. Але, очевидно, не завжди. Коли вона перетворюється на культурний продукт?
— Я вважаю, що будь-яка мода, будь-яка колекція, яка несе в собі яскравий авторський стиль дизайнера, є культурним продуктом. Безумовно, ми не кажемо про комерційну моду, про те, що називається «чорними спідничками і чорними футболками». Ми говоримо про колекції, які мають дизайнерський почерк.
— Але одночасно це не обов’язково от кутюр, а в тому числі й прет-а-порте?
— Безумовно, тому що колекції прет-а-порте так само несуть дуже яскравий і переконливий образ. Якщо образ, який створює дизайнер, дійсно яскравий і переконливий, тоді ця колекція цікавить людей і вони її купують. А купують вони вже речі з вішалок — блузи, спіднички. Але це вже потім. А на подіумі образ — цілісний. Дуже часто журналісти запитують, чому в колекції дизайнера була сукня, яка явно не буде тиражуватися? Такі речі створюються, аби відображати думку дизайнера, вони є носіями концепції колекції. Задля яскравості образу створюється маса речей, які ніколи не будуть тиражуватися.
— Ви говорили і про те, що вітчизняна мода сприяє зростанню авторитета України в світі. Це вже протягом багатьох років доводить Лілія Пустовіт. Нещодавно з’ясувалося, що Вікторія Гресь є автором сценічних костюмів Джанет Джексон. Чим вирізняються українські дизайнери на загальносвітовому рівні? Вони ідуть за космополітами чи пропонують власне бачення?
— Не знаєш де втратиш, а де знайдеш. Так і у нас. Можливо, завдяки тому, що колекції наших дизайнерів не відшиваються тисячними тиражами, у них є можливість залишатися достатньо темпераментними, яскравими і не такими уніфікованими, як ті дизайнери, які займають світовий ринок. Я думаю, що українські дизайнери вирізняються емоційністю, розумінням жіночого єства.
Космополітизм передбачає розширення світогляду — відчуття себе як людини, яка живе в світі і яка знає своє місце в світі. Але цей світ не обов’язково уніфікований і одноманітний. Ми робимо спеціальний моніторинг і дуже приємно, що українських дизайнерів надихає багата українська культура, але йдеться не про пряме цитування (наприклад, українського національного костюму), а про те, що ці образи живуть у дизайнерів у підсвідомості.
— Є чимало країн, де економіка тримається на модній індустрії. Але модну сферу цих країн, на відміну від України, підтримує держава. Якою б ви вбачали державну підтримку для української моди?
— Коли ми говоримо про підтримку держави, ми наголошуємо, що про кошти не йдеться. Українська мода і дизайнери не претендують на жодну копійку з бюджету. Йдеться про державну політику підтримки творчим людям загалом. Коли за старими традиціями до програм усіляких самітів і зустрічей на найвищому державному рівні залучають тріо бандуристок (при всій моїй повазі) і сало з горілкою, то, можливо, потрібно врешті-решт показати і українську сучасність європейського рівня? Наприклад, моду. Можна навести конкретний приклад моральної підтримки нашого кінематографа нашою Першою леді. Щось подібне потрібне і нам.
З іншого боку, ми з часом повинні прийти до створення спеціальної програми економічного порятунку легкої промисловості. В Україні є хороші традиції, ще залишилися хороші фабрики, на яких працюють хороші люди. Ця галузь помирає на очах. На мою думку, це жахлива помилка. Адже це саме те, що могло б зробити державу багатшою, повернути в Україну безліч жінок-емігранток.
Також сьогодні в Україну абсолютно нелегально і безконтрольно під виглядом секонд-хенду ввозять абсолютно нові речі. І якщо навіть за них сплачують мито, то таке, що, згідно зі статистикою, чоловічий костюм при ввозі в Україну коштує два долари.
— Невже серед нашого дуже модного політикуму не знайшлося лобістів для моди?
— Ні, не знайшлося. Модні гроші — вони красиві, чесні, але довгі. А наш політикум захищає інтереси тих галузей, які дають максимальний прибуток у мінімальний термін.
— Які ваші прогнози щодо впливу економічної кризи на світову індустрію моди і передусім — на український фешн? Адже відомо, що, наприклад, свою діяльність вже обмежила імперія «Dior».
— Цього і минулого року були створені непогані передумови для інвестицій не тільки у дизайнерські бренди, а і у фабрики і заводи, а ця криза відкинула нас на декілька років назад в очікуванні цих інвестицій. Як і під час будь-якої кризи, люди припинять купувати речі, особливо ті, які підпадають під категорію «luxury». А цей сегмент є важливим не тільки у економічному плані, а й у плані нових ідей і експериментів.
— Але ж є приводи і для оптимізму. Головний продюсер «Українського тижня моди» Володимир Нечипорук стверджує, що продажі одягу українських дизайнерів щосезону зростають на 30—60%. Також в Україні з’явився новий крупний байєр — «Yellow and Blue». Чи це означає, що можна вже говорити про українську модну індустрію принаймні у зародку?
— Українська мода — це ще не фешн-бізнес. На тлі покращення ситуації у справах окремих дизайнерів, ми маємо погіршення стану легкої промисловості. І чим швидше розвиватимуться наші дизайнери, тим швидше вони наштовхнуться на цю проблему. Коли магазини будуть готові купувати їх другі лінії, ці речі не буде де відшивати. Тобто приводи для оптимізму є у дизайнерів, яким усе більше довіряють. Щоправда, лише верхівка суспільства.
— Серед головних заслуг «Українського тижня моди» ви називаєте вибудовування «модної вертикалі». Мабуть, молоді дизайнери вже зовсім інакші, ніж метри, адже формувалися в абсолютно інших умовах. Які вони — молоді українські дизайнери?
— Вони сміливі, нахабні й комерційні. На їхньому етапі розвитку наші метри робили більш творчі та художні колекції. Сьогодні молоді дизайнери розуміють, що треба не голодувати, перечікуючи коли прийде слава, а треба займатися комерцією. І це нормально: вони розуміють, чого вони хочуть, бо виживає той, хто розуміє, що мода — це не тільки культурний продукт, а і бізнес.
— Які найголовніші особливості будуть цього разу на UFW?
— Для організаторів важлива увага дуже авторитетних та впливових людей світової моди до «Українського тижня моди» і до дизайнерів. Цього разу деякі покази відвідає європейський редактор інтернет-видання «Fashion Wire Daily» Годфрі Діні, також Хіларі Александр, фешн-редактор видання «The daily telegraph» у супроводі відомого британського фотографа Джона Своннела, що входить до топ-10 найкращих фотографів Британії. Знову будуть показувати свої колекції дизайнер із Грузії Автанділ Цквітінідзе і Аннет Гьортц з Німеччини. Важливим моментом для нас є поновлення спільного проекту з Фондом Олени Франчук «АнтиСНІД».
