Чим є історична пам’ять народу та наскільки вона пов’язана з європейською ідентичністю намагалися з’ясувати в ході дискусії експерти-учасники Міжнародного форуму «Європа — Україна». Діалог відбувався без запланованого спеціального виступу голови наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна-300» Катерини Ющенко. Замість неї свій погляд на історичну пам’ять нації намагався представити Олексій Копитько, але загалом українська позиція не мала виразного характеру. Більшою мірою про значимість історії в житті нації та про європейську ідентичність говорили іноземні експерти. Зокрема, точку зору про спільність історії, сьогодення та майбутнього для всіх європейських народів обстоював Гунтер Саатхофф, член правління фундації «Пам’ять, відповідальність, майбутнє», ФРН. «Кожна нація має право на минуле, на самоідентифікацію. Але треба дивитися не тільки у власне дзеркало, а й у дзеркало сусіда», — зазначив Саатхофф. «Саме європейська спільнота здатна врятувати кожного свого члена від поразки, — сказав він. — Німеччина, наприклад, не сама вилікувалася від нацизму». Це твердження викликало незгоду в Павла Лісіцкі, головного редактора газети Rzeczpospolita в Польщі. На його думку, європейська ідентифікація — складне для розуміння поняття. «Приблизно сто років тому не існувало загальних цінностей. Чи сформувалися вони зараз?» — поставив він риторичне запитання.
Але якщо питання загальноєвропейської уніфікації виклало розбіжності думок, то в проблемі історичної пам’яті експерти таки знайшли спільний знаменник. Валдіс Шталс, генеральний директор Державного архіву Латвії, намагався говорити від імені латвійського покоління, яке 50 років тому позбавили батьківщини. Йому вдалося поєднати у своїй промові аргументованість та послідовність з емоційністю. Валдіс побажав усім українцям більшої віри в себе та відповідальності перед прийдешніми поколіннями: «Свято шануйте свою землю, це ваша батьківщина. Не забудьте також навчити своїх дітей історії. Нехай вони говорять російською, англійською, французькою, але не допустіть того, щоб вони не мислили українською мовою». Поради українцям давав також Порги Шопфлін, член парламенту Угорщини. Він зокрема наголосив, що українцям слід нарешті жити сьогоденням, орієнтуватися на майбутнє, а не лише на трагедії, що залишилися в минулому.
Тезу про нові шанси та нові перспективи нашої держави підтримав Ендрю Вілсон, старший викладач Школи слов’янських та східноєвропейських досліджень, Лондон. На його думку, Україна може стати для Європи «альтернативним сходом» і відігравати важливу роль у житті європейських народів. «Європейська історія неможлива без історії української, й річ не тільки в Трипільській культурі», — зазначив Ендрю Вілсон.
