За арештом Олексія Пукача і за візитом віце-президента США Джозефа Байдена заховалася дуже скромна новина. Але за її показною скромністю містяться відповіді на запитання про те, чому ми живемо саме так, а не інакше. УНІАН повідомив, що затримано шахрая, котрий діяв у супермаркеті домашньої техніки «Фокстрот» і який обдурив покупців на суму понад сто двадцять тисяч гривень. Прес-секретар фірми Оксана Бакаленко описала інформагентству схему шахрайства. Шахрай, мовляв, представлявся або консультантом, або менеджером магазину. В одному зі столичних супермаркетів, наприклад, він пообіцяв покупцю продати товар вартістю дванадцять тисяч гривень за півціни, взяв гроші й пішов нібито вирішувати питання, запропонувавши людині зачекати на товар біля каси. При цьому аферист з коштами клієнта зник, товар повернули на полицю, а відвідувач звернувся до міліції.
Пригадується, за совка, бувало, крали товар із бази і продавали його за півціни. Облік на базах вівся, як у тій знаменитій комедії «Операция «Ы». Бо «все вокруг народное, все вокруг мое». Тоді народ і звикав до шари, до того, що можна винести щось із державного підприємства, і тобі за це нічого не буде. Але ж яким це треба бути ідіотом, щоб сьогодні купитися на обіцянку продати товар вдвічі дешевше! Не під час акції розпродажу, а так, мовляв, на вушко пошепотіли, домовилися — і зараз все зробимо. Вони не замислюються, що ніхто не стане продавати їм товар собі у збиток. Поки розум їхній мовчить, а говорить оця шарова філософія — грошики їхні тю-тю.
Свого часу мої добрі знайомі переконували мене вкласти фінанси в якусь структуру, яка обіцяла шалені проценти. Вони щиро переконували мене, що там все чисто і керівник цієї структури чесний чоловік. Я навіть зустрівся з ним і запитав: «А можна дізнатися схему отримання таких прибутків? Угоду з гарантіями?». У відповідь я почув: «Ви гроші принесли?». Коротше, не став я туди вкладати гроші. А мої приятелі пролетіли.
Саме тому свого часу ось такі піраміди незабутнього Семена Юфи та йому подібних діячів мали успіх — совєтські люди хотіли отримати прибутки на халяву. Вони продовжували вірувати у те, що гроші беруться з неба, а не заробляються. Випадок із супермаркетівським шахраєм свідчить про те, що ця світла віра дуже тяжко витравлюється із свідомості.
Якби ж це обмежувалося тільки супермаркетами... Чимало наших громадян ще вірить, що, наприклад, можна продовжувати отримувати майже шаровий газ із Росії. При цьому вони не ставлять собі запитання: а чого б це Кремль мав нам дарувати мільярди доларів? Через братські почуття чи що? Громадяни продовжують вірити, що слова «американська допомога» — це такий собі подарунок від вашингтонського брата. Невтямки їм, що за цією допомогою або проценти стоять, які треба повертати, або політичні зобов’язання. Отож очікування шари накладає відбиток на все наше життя. Ми продовжуємо у своїх бідах звинувачувати державу, іноземців, чорта лисого. А в дзеркало подивитися боїмося.
