На це запитання Державна соціальна служба для сім’ї, дітей і молоді запропонувала відповісти дорослим людям мовою фотографії. На конкурс було представлено чотири сотні знімків від 133 учасників. Серед них виявилися і дитячі роботи, яких нараховувалося близько двадцяти. Наймолодшому авторові — 10 років. У переможці ж вишли дорослі дядьки й тітки, які добре розуміють, що для дітей найважливіше за все на світі.
Двісті вісімдесят кращих робіт учора виставили в Києві в Українському домі, й на церемонії відкриття виставки нагородили переможців. Ними стали Ігор Пилипенко зі Львова, Олексій Дрюченко із Запорізької області та Олена Дукіна з Одеської області. На першій роботі («Разом до гармонії») — трирічний малюк міцно тримається за руки мами й тата. Самі батьки поза полотном, малюк — і простягнуті йому для підтримки дорослі руки. На другій — два хлопчики в національному українському вбранні тримають за віжки коней, а навколо — чисте поле. На третій — малятко в умивальнику, як у ванночці з водою, із захопленням стежить за польотом папуги, якого вперше випустили з клітки. Серед буяння барв, їхніх різноманітних відтінків осібно виокремлювалася єдина чорно-біла фотографія — «Мати». На ній молода жінка з любов’ю вдивляється в обличчя своєї крихітки, якій лише три дні від роду. Автор цієї світлини лікар — Оксана Каленникова з Дніпропетровська. Поряд на стіні ще сюжети про новонароджених, але герой знімка — тато! Невідомо, що трапилося з матір’ю, але в пологовому будинку з малюком — батько, який (дуже хочеться вірити!) буде завжди поряд зі своєю дитиною. Якщо спробувати назвати основні теми робіт, то це зв’язок поколінь — моменти задушевного спілкування старших і молодших, радість пізнання світу і надзвичайна здатність дітей дивуватися здавалося б «дрібницям» життя, які нічого не значать, — тваринам, пориву вітру, воді в річці й у міському водограї... Член правління Спілки фотохудожників, глава правління Українського професійного банку, фотограф- аматор із 40-річним стажем (і, зазначимо, партнер фотоконкурсів «Дня» Леонід Мілевський сказав: «Ця виставка вражає щирістю та безпосередністю. Більшість учасників — аматори, тому й погляд їхнiй незвичайний, нестандартний, далекий від шаблонів. Всі роботи дихають теплотою та любов’ю їхніх творців до своїх героїв. Всі фотографії дуже добрі, й створюється враження, що ти — учасник подій, відображених фотоапаратом».
Головне призначення фотографій, поданих на цей конкурс, у тому, що вони згодом заживуть новим життям — перетворяться на соціальну рекламу. Перший заступник директора Державної служби для сім’ї, дітей та молоді Володимир Вовк розповів «Дню»: «У нас виникають великі проблеми з добором світлин для соціальної реклами. (Слід зауважити, на виставках та в архівах «Дня» — великий вибір, є що замовити. — Ред.).
Доводиться брати з інтернету. Але там не українські реалії й не українські особи. Нещодавно мені надали для затвердження рекламу, де текст: «Що ти вибираєш?» ілюструвала розвилка. Один із шляхів вів до в’язниці. А інший — до компанії молодих людей, які займалися суспільно корисною справою. Я відхилив цей варіант. В’язниця виглядала якоюсь дуже святковою і схожою на палац. Цю рекламу було виконано не на реаліях нашого життя. Можливо, там, на Заході, молоді люди і жахаються такої в’язниці, але нашим це було б незрозуміло...»
