Захід проходив у рамках проекту «Українська гуманітаристика — діалог культур між Сходом та Заходом» в Інституті філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Події такого плану — надзвичайно потрібні в Україні, адже вони поєднують різні світи: академічний та популярний. Учасники дискусії — провідні науковці з Інститутів філології, філософії та літератури — поставили перед собою завдання осмислити, як розвиваються у полікультурних країнах і постколоніальному світі національні мови і літератури, і дати новий імпульс формуванню гуманітарної політики та української ідентичності. Те, що пошук власної національної ідентичності — процес тривалий і фактично не можливий за відсутності в державі єдиної та ефективної гуманітарної політики, — не новина. Сам факт здобуття Україною незалежності не вирішив багатьох глибинних внутрішніх проблем української нації, не замінив і сьогодні потрібну вдумливу та наполегливу роботу над собою та своїм минулим.
— Крім того, що ми ще не сформували політичну націю, ми не зробили приоритетною у розбудові держави гуманітарну політику. Ми не маємо сформованої національної ідентичності і, відповідно, не маємо політичної нації, — зазначив почесний доктор КНУ ім. Т. Шевченка, директор Інституту літератури, академік НАН України Микола Жулинський.
Окрім провідних науковців з Інститутів філології, філософії та літератури КНУ ім. Т. Шевченка, до участі в дискусії долучилися також бельгійський професор Жан Ван Кеймюлен, голова правління Східноєвропейського Інституту Розвитку Мрідула Гош (Індія). Модераторами дискусії виступили кандидат філологічних наук Галина Усатенко та заступник головного редактора журналу «Всесвіт» Дмитро Дроздовський. Спеціальний гість заходу — головний редактор газети «День» Лариса Івшина.
Незважаючи на різноманіття думок і дискурсів, учасники зійшлися на двох ключових тезах: нація та держава можуть розвиватися лише тоді, якщо вони базуються на національно-культурній ідентичності, але разом з тим, розвиток свого не повинен ізолювати країну від світових культурних тенденцій.
— Де б я не перебувала, в кожній країні я намагаюся пізнати її культуру і зрозуміти, чим це може бути корисним для мого народу. Індія — це приклад єдності у розмаїтті. Але відродження індійської національної ідентичності розпочалося за двісті років до здобуття незалежності. Це був довгий процес систематизації знань, власного минулого, який супроводжувався серйозними пошуками ідентичності. Підвалини гуманітарної політики в Індії буди закладені задовго до незалежності. І тому, коли ми отримали незалежність, то вже мали здібних людей, патріотів, які могли одразу підняти країну. У нас інтелектуали домінували над політиками, — розповідає про індійський досвід голова правління Східноєвропейського Інституту Розвитку Мрідула Гош. На думку головного редактора «Дня» Лариси Івшиної індійський досвід — це саме той шлях, який потрібно пройти Україні, адже ми ще не пережили минуле».
Детальніше думки учасників дискусії читайте в наступних випусках «Дня».
