Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Проблемні зони» медiапростору

17 січня, 2006 - 00:00

Минулого тижня Верховна Рада України ухвалила в новій редакції Закон України «Про телебачення та радіомовлення». Як повідомляє Iнтерфакс-Україна, за закон проголосували 242 народні депутати із 399, зареєстрованих у залі. Відповідно до Конституції та Закону «Про інформацію», нова редакція закону про телебачення та радіомовлення регулює діяльність телерадіоорганізацій на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування. Згідно з цим документом визначаються й основні принципи Державної політики в сфері телебачення та радіомовлення. Зокрема в законі зазначається, що держава проводить політику протекціонізму щодо вітчизняних телерадіоорганізацій і поширення програм та передач вітчизняного виробництва. Згідно із законом, держава також встановлює чинні обмеження відносно монополізації телерадіоорганізацій промислово-фінансовими, політичними й іншими групами або окремими особами, а також гарантує захист телерадіоорганізацій від фінансового та політичного тиску з боку фінансово-політичних груп й органів державної влади та місцевого самоврядування. У законі також йдеться, що тільки держава може законодавчо визначати органи влади, які здійснюють реєстраційні та регулюючі функції телерадіомовлення, та не передбачає створення нових або наділення наявних державних органів тотожними або дублюючими повноваженнями. Відповідно до прийнятої редакції закону про телебачення та радіомовлення, цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізацій суворо забороняється.

Водночас експерти вже відзначають недоліки нової редакції закону. Так, наприклад, у компанії «Воля» вважають, що цей закон віддалить Україну від задекларованої європейської інтеграції та негативно вплине на підприємницьку діяльність надання послуг кабельного телебачення. Оскільки цей закон тлумачить діяльність із надання послуг кабельного ТБ як діяльність у сфері медіа, то цим законом ВР впровадила й ліцензування так званої програмної послуги та розширила повноваження Нацради України з питань ТБ і РМ.

«День» звернувся з проханням оцінити нову редакцію Закону «Про ТБ і РМ» до директора Iнституту медіа права Тараса ШЕВЧЕНКА:

— Закон України «Про телебачення і радіомовлення» у новій редакції містить деякі прогресивні новації, однак проблемних зон у законі набагато більше. Iнститут медіа права вважає, що Президент не підпише цей закон і поверне його Верховній Раді України.

Позитивною новинкою закону є, наприклад, положення про редакційні статути, які повинна запровадити протягом року кожна телерадіоорганізація. За дотриманням редакційних статутів мають наглядати редакційні ради, які складаються у рівних частинах iз представників засновників та трудового колективу. Закон встановлює нову квоту на європейську продукцію у розмірі 80%, щоправда це не відповідає Європейській конвенції про транскордонне мовлення (там квота на європейську продукцію 50%). Також, встановлюється квота на українську музику в розмірі 50% для кожної радіоорганізації.

Серед серйозних проблем закону варто згадати таке. Юридична техніка закону дуже низька, термінологія закону не узгоджена, а нові процедури не мають цілісності, що може призвести до неможливості виконання навіть позитивних положень. Також, Iнститут медіа права вважає, що закон повністю підриває засади справедливості конкурсного розподілу частот. Так за новим законом кожен претендент для участі у конкурсі сплачує Національній раді з питань телебачення і радіомовлення як конкурсну гарантію суму в розмірі 10% від ліцензійного платежу. Все було би нормально, якби не той факт, що ці гроші зараховуються до бюджету і не повертаються тим, хто програв. На нашу думку, це кричуща несправедливість.

Викликає подив, що в законі немає обмеження на іноземні інвестиції до статутного фонду телерадіоорганізації, хоча в законі і вказано, що цих обмежень треба дотримуватися, але самого обмеження нема (за старим законом це 30%). Спроба визначити у законі власника телерадіоорганізацій вкрай невдала, оскільки в одній частині власники і засновники вказуються як синоніми, а в іншій подаються так, наче це різні особи.

За таких обставин Iнститут медіа права вважає, що підписувати новий закон про телебачення і радіомовлення не можна. Президент повинен скористатися правом вето і повернути закон до Верховної Ради України.

Юлія КАЦУН, «День»
Газета: 
Рубрика: