Делегація уряду України у другій половині квітня візьме участь у черговому засіданні комісії «Україна—США» (таке найменування отримала тепер комісія Кучма—Гор), а потім у щорічних зборах Всесвітнього банку та Міжнародного валютного фонду, де Україна збирається поставити питання про надання їй статусу країни з ринковою економікою. Міністр економіки та євроінтеграції Олександр Шлапак вважає, що Україна у Вашингтоні зможе продемонструвати реалізацію своїх планів і намагатиметься переконати МВФ, що постанови уряду щодо вирішення проблеми погашення боргу з відшкодування податку на додану вартість будуть працювати, і з їхньою допомогою гостроту цієї проблеми буде знижено. Міністр говорив про згоду України замінити фінансову допомогу моральною підтримкою МВФ, спрямованою на те, щоб оголосити про наявність «сприятливих умов для приходу інвесторів».
Тим часом після зустрічі у четвер з першим заступником держсекретаря Мінекономіки та євроінтеграції Ігорем Шумилом та іншими працівниками цього відомства преса могла зробити трохи інші висновки. Вони полягають у тому, що низька купівельна спроможність та уподобання населення України — причина того, що ні масований імпорт, ні великі інвестиції нашій країні не загрожують. Фон для цих висновків створювався ще й тим, що напередодні виборів в українському суспільстві раптово узяв гору економічний консенсус: найбільш конкуруючі політичні сили в один голос заявили про те, що податок на додану вартість руйнує економіку країни. Проте, з цього не витікає, що новій Верховній Раді вдасться оперативно прийняти Податковий кодекс з кардинальними змінами. Досвід життя свідчить, що передвиборні заяви — це одне, а післявиборна практика, яка до того ж коректується вельми прозаїчними потребами бюджету — зовсім інше.
У цьому плані набувають нового звучання позитивні сигнали, що надходять з більшості сегментів української економіки. Узагальнюючим акордом цієї мажорної симфонії можна назвати дані про прогноз внутрішнього валового продукту, що прозвучали в четвер у Національному прес-клубі ринкових реформ. Незважаючи на всі негативні зовнішньоекономічні чинники і навіть на руйнівний вплив ПДВ, у 2002 році, за даними Мінекономіки, ВВП повинен зрости на 6%. Ситуацію можна порівняти з легковим автомобілем, що намагається витягнути з трясовини танк. Двигун нарощує оберти, колеса буксують, але потужності для того, щоб зрушити з місця важку машину, явно не вистачає. Схоже, навіть невелика допомога могла б зрушити з місця цю незграбну колимагу, але її, судячи зі сказаного вище, не очікується. У той же час, як вважає І. Шумило, за підсумками першого кварталу рівень інфляції в Україні буде нульовим. У зв’язку з цим, за його словами, перегрів економіки несе певну загрозу. (Один з авторитетних експертів «Дня» вважає, що посилання на «перегрів» характерні для класичної поведінки людей, які бачать уповільнення економіки, але наполегливо називають його перегрівом). І все ж уряд, судячи за словами І. Шумила, не має наміру штучно підганяти інфляцію. Її зниження, вважає перший заступник держсекретаря, буде тільки на користь економіці і зростанню реальних прибутків населення. Проте останнє без реального розвитку внутрішнього ринку виглядає більше ніж проблематичним, і в це не вірять навіть топ-менеджери українського економічного відомства. Так, голова департаменту співробітництва з СОТ Євген Шкарбан серед головних причин, через які Україні не загрожує нашестя іноземного імпорту, назвав низьку купівельну спроможність нашого населення.
З іншого боку, за образним описом І. Шумила, проблема нашого експорту полягає в тому, щоб «налетіти, продати і втекти», тоді як інші країни працюють на постійній основі, що є, на його думку, запорукою успіху. Так, питома вага продукції машинобудування і металообробки в структурі українського товарного експорту становила в січні 2001 року 11,9% проти 15,4% у січні попереднього року.
Складне становище і з іноземними інвестиціями. За 2001 рік їх зареєстровано $813 млн., що на 2,7% більше 2000 року. Але чистий їх приріст, тобто реальні надходження, у 2001 році виявилися на 10,4% меншими, ніж у 2000 році.
Не гріють душу й дані про стан внутрішніх платежів. Їхня криза, як кажуть, все ще має місце. Дебіторська заборгованість за січень 2002 року виросла проти січня минулого року на 16,8%, кредиторська на — на 7,3%. При цьому борги кредиторам в 1,3 раза перевищують дебіторську заборгованість і розрив між ними продовжує зростати.
Але, мабуть, найбільшу тривогу в останні перед виборами дні може викликати поведінка населення. З 18 по 22 березня воно продало інвалюту на $14,7 млн., а купило — майже на $15 млн., тоді як до цього щотижневе сальдо продажу/купівлі валюти залишалося позитивним з кінця січня.
