Україна належить до країн, із яких вивозять велику кількість людей, особливо жінок і дітей, із метою сексуальної експлуатації. Боротися з цією проблемою, на жаль, практично неможливо — переважно жінки страждають через власну дурість: хотіла заробити за кордоном на квартиру (машину, власну справу, вступ дитини до інституту), зв’язалася з сумнівною конторою, виїхала, паспорт віддала, і все — втікати нікуди. Хіба що в посольство, якщо сутенери не вб’ють (в прямому значенні слова) дорогою. Учора в Україні урочисто почала діяти програма датського уряду з протидії торгівлі людьми у Східній Європі.
Для початку цифри. Найбільше наших жінок опиняються в рабстві в Туреччині, Росії, Польщі, Iталії, Македонії, Чехії. Принаймні саме вони найчастіше звертаються по допомогу, яку надає Міжнародна організація з міграцій. Кількість звернень стрімко зростає — якщо в 2000 році до МОМ звернулися всього 42 українки, то в 2005 — 828. Iз них 293 постраждали в Туреччині, 198 — в Росії, 114 — в Польщі. За останні вісім років відділення з боротьби з торгівлею людьми МВС України порушили 1288 кримінальних справ, із них 415 — у 2005 році (для порівняння, в 1998 — лише дві). 558 рабів у 2005 році пройшли через сексуальну експлуатацію, 282 — трудову, 28 — змішану, десятьох примусили жебракувати. Стать переважно жіноча — 713 осіб, чоловіків — 115.
Співпраця між країнами, в тому числі й між Україною та Данією в цій галузі, на жаль, найчастіше має декларативний характер. Так, це чудово, що всі цивілізовані країни об’єднуються в боротьбі з цим жахливим явищем — торгівлею людьми. Але, крім як погодитися одне з одним (так, жах!) і надати матеріальну допомогу потерпілим, більше нічого не вдієш. Та й нова програма передбачає, по-перше, посилення стратегії протидії торгівлі людьми та подальше удосконалення системи перенаправлення потерпілих до відповідних органів і структур. По-друге, посилення можливостей національних урядових структур і громадських організацій; по-третє, підвищення обізнаності серед груп ризику. I по-четверте, посилення співпраці на міжнародному та регіональному рівнях у створенні кращих підходів вирішення проблеми.
Загалом жодної конкретики. Хоча підвищення обізнаності — наше, журналістське, завдання. Отже, якщо ви все ж таки вирішили їхати за кордон — закордонний паспорт, візу та проїзні документи оформляйте й оплачуйте особисто. Це не дасть торговцям людьми можливості втягнути вас у боргову кабалу або здійснити якісь махінації з вашими документами. МОМ попереджає, що торговці людьми найчастіше обманюють, використовуючи різні посередницькі фірми з працевлаштування за кордоном, туристичні, шлюбні та модельні агентства, служби знайомств, агентства шоу-бізнесу, а також сторонніх або навіть добре знайомих вам людей. Не реагуйте на оголошення, в яких не вказано повну назву фірми, її адресу, номер ліцензії й орган, який цю ліцензію видав. Переговори про навчання, працевлаштування, туристичну поїздку або шлюб не варто вести віч-на-віч з агентом — краще взяти з собою когось із близьких. Поцікавтесь, чи має агент фірми ліцензію на посередництво з працевлаштування за кордоном. Цю інформацію ви можете перевірити в Державному центрі зайнятості за телефоном 8 044 220 50 97. Якщо хочете влаштуватися на роботу за кордон, необхідно скласти трудовий договір зрозумілою вам мовою — в двох примірниках, один із яких залишається вам. Головне — нікому і за жодних обставин не довіряйте свiй паспорт. Залиште своїм рідним і близьким копії свого паспорта, закордонного паспорта, візи, контракту, свідоцтва про народження, координати фірми, що допомогла в працевлаштуванні, а також номер телефону й адресу, де ви маєте намір зупинитися. Ці правила повинні захистити вас від можливих негараздів.
