Остання прощальна зустріч iз директором Інституту журналістики Анатолієм Москаленком відбулася у його рідному, виплеканому власними силами і власним розумом Інституті. Анатолій Захарович був не лише директором, професором, академіком, деканом, він був і батьком своїх учнів. Так, саме батьком. Бо як інакше можна сказати про людину, яка піклувалася про своїх студентів, як про рідних дітей? Він кожного студента знав в обличчя і на ім'я, був доступним для всіх, хто його оточував, проникався їхніми проблемами, допомагав усім, чим міг. Ми поважали Анатолія Захаровича як журналіста від Бога і як людину, яка цій країні завжди бажала гласності та свободи слова. А ще ми просто любили свого Вчителя — як безкінечно добру людину. Яка всім нам віддала частинку свого тепла. Дуже рано невблаганна смерть забрала його від нас. Та у наших серцях наш Вчитель залишиться назавжди.
