Одна з «мегазірок» «формулістичних» баталій може похвалитися, чим завгодно. Гарними подружками (остання з яких — бразильська модель Симона Абдельнур), виграними етапами, місцями на п’єдесталі. До всієї цієї колекції йому бракує, мабуть, лише однієї вершини та заповітної мрії — стати кращим гонщиком світу, тобто виграти чемпіонат у «Формулі-1». «Я не вважаю перемогу в чемпіонаті такою проблемою, як вважає багато хто. Це не стіна. Стабільність виступів і трохи успіху — ось і все, що мені треба для завоювання титулу. Той факт, що я перемагав Міку в окремих перегонах, вказує на те, що я можу це зробити. Я не маю наміру кудись іти. Мій час прийшов», — говорив він два роки тому. Але відтоді нічого, навіть з урахуванням виходу Міки з команди, не змінилося. Мабуть, через те йому сумно водити «повільні» міські машини. Його думки перебувають за сотні кілометрів, на наступних перегонах, які, можливо, стануть для нього початком справжнього тріумфу. Про це він із неодмінною, фірмовою усмішкою говорив на прес- конференції, на яку, до речі, запізнився хвилин на сорок. Може, гроші розмінював? Від’їжджаючи з вшанування, Девід довго розглядав новенькі двадцятигривневі купюри, після чого із задоволеним виглядом ховав їх до кишені.
Приєднатися до свята, яке називається «Формула-1», вдалося вже з самого початку прес-конференції. Такої величезної кількості журналістів, як у невеликому замкненому просторі затишного, але задушливого «Формула-клубу», не спостерігалося в Києві давно. Фотокори та оператори, які сперечаються за кращі місця і кричать один на одного, нагадали нещодавню аналогічну ситуацію на відкритті каннського фестивалю. Приїзд навіть не найбільш титулованого гонщика «королівських перегонів» підняв неабияку хвилю ажіотажу. На піднесенні емоцій з’являється він — винуватець торжества, тріумфатор Монако, «найшвидший шотландець» або просто Девід. «Не називайте мене містер Култхард», — відразу ж попрохав він. Перше запитання йому поставили про враження від міста. Київ йому сподобався. Він помітив ознаки «реставрації», його чистоту та велику кількість дерев. Пообіцяв, що обов’язково поїде дивитися головні історичні пам’ятки столиці.
«Просто Девід» і поводиться скромно. Знаючи, скільки його «стайня» вкладає грошей у створення машини, її тестування, маркетинг і подібне, він розуміє, що він не найхаризматичніша фігура в «Макларені». «Моя робота — просто водити автомобіль». Для нього це дійсно виснажлива праця. На трасі він класичний «трудяга». Старається, витискає з боліда всі сили, але першим картатий прапорець він бачить далеко не завше. Більш талановиті та менш розсудливі гонщики, такі, як Міхаель Шумахер, весь час його обганяють у масштабах року. Доводиться задовольнятися локальними успіхами й статусом вічного «другого номера». Проте цього року йому дали шанс стати першим. Кращий пілот Макларена Міка Хаккiнен несподівано пішов з команди, а фін Кімі Ряйконен, який прийшов йому на зміну, дуже недосвідчений, щоб бути «номером один». Але й технічний рівень сьогоднішнього «Макларена», на жаль, далеко не завжди можна спiвставити із кондиціями «вічного двигуна» «Феррарі». Щоправда, Девід зміг виграти «Гран-прі Монако», чи не найпрестижніші перегони за весь чемпіонат, буквально «видряпавши» перемогу в Шумахера. Цим він підтвердив і свій статус, і статус усієї команди. Тому він явно скромничає, називаючи себе далеко не головною людиною в своїй команді.
У Києві Култхард розповів журналістам, що нудьгує за Мікою. І це викликане скоріше професійними стосунками, аніж особистими. Не є таємницею, що фін і шотландець ніколи не були близькими друзями. Дуже багато що перебуває на шальці терезів, щоб влаштовувати дружні спільні вечірки. Але Култхард нудьгує за Мікою-гонщиком. «Він завжди задавав ту планку, до якої я прагну. Зрештою, він вигравав чемпіонат, а я — ні».
На жаль, під час прес-конференції в навушниках синхронного перекладу час від часу пропадав звук, на що Девід не без гумору зазначив: «Радіо працює, як у Сильверстоуні», маючи на увазі останній етап Гран-прі, де через нечіткі вказівки вся команда «Макларена» залишилася не при ділі, в черговий раз не зумівши протистояти «Феррарі» з «Червоним бароном» на чолі. Але заздрощів до за п’ять хвилин п’ятикратного чемпіона світу шотландець не відчуває. І на запитання про гіпотетичний перехід до «Феррарі» відповів київським журналістам дипломатично щодо своєї команди: «Своє майбутнє я пов’язую лише з «Маклареном». Але за цією черговою фразою немає внутрішніх борінь. Він дійсно людина однієї команди, як це часто буває в спорті. Так, хай він починав у «Вільямсі», але, перейшовши до «Макларена», утворив з Хаккіненом тандем, який залишався найтривалішою за останнє десятиріччя співпрацею тих самих партнерів у одній команді. За це його віддано люблять уболівальники англійської «стайні», цінує керівництво, з року на рік продовжуючи контракт, та й журналісти, як не дивно — також. «Акули пера» із задоволенням «перемивають кісточки» практично всім відомим пілотам Формули, навперебій розповідаючи про нахабство Шумахера, лінь Вільньова, експресивність Ірвайна... Але про Култхарда поганого ви не почуєте. Хоча шотландець час від часу сам підкидає теми для епатажних статей, як, наприклад, нещодавно, коли зізнався, що найкраще налаштуватися на перегони йому допомагають заняття сексом безпосередньо перед ними, після чого він готовий гори зрушити. Сказав би це хтось інший, гострослови європейських ЗМІ спаплюжили б його геть зовсім. А тут — делікатна тиша. Він — гордість Великої Британії, що залишився фактично один на один з німцями і південноамериканцями в боротьбі за титул короля «королівських», (а значить споконвічно британських) перегонів.
Після прес-конференції Девід у величезному натовпі «папараці» перерізав символічну стрічку, що символізує відкриття фан-клубу. Вийшовши на вулицю, він, незважаючи на суворі застереження охоронцiв, все ж обдарував декількох щасливців «зірковим» автографом, поставив нещасну ялинку на її споконвічне місце і поїхав від захопленого натовпу на чорному «Мерседесі», зворушливо помахуючи рукою через тоноване скло.
