Характерною рисою розгорнутої дискусії є те, що вододіл у більшості випадків проходить між владними розпорядниками енергетичних засобів і споживачами. Якщо перших дуже хвилює, що напередодні зими вони не встигнуть повернути собі за допомогою підзаконних актів важелі ручного управління грошовими потоками, то другі сподіваються, що закон, а головне — влада дозволять їм вибирати постачальника і прямо домовлятися про ціну споживаної електроенергії.
Наприклад, директор Запорізького феросплавного заводу Віталій Бєлан вважає, що принципи функціонування енергоринку, регламентовані в законі, дозволять підприємствам купувати енергію за економічно вигіднішою ціною. Передаючи інтерв’ю з В.Бєланом, агентство УНІАН зазначає, що закон про оптовий ринок електроенергії, зокрема, відміняє обов’язковий її продаж через цей ринок, дозволяючи виробникам продавати електроенергію безпосередньо постачальникам і великим споживачам, а також лібералізують державне регулювання при встановленні тарифів. Природно, споживачі, голосують «за». Зокрема, В.Бєлан підкреслив, що великі товаровиробники виступають за те, щоб енергія постачалася їм саме так, як передбачає закон, — безпосередньо від електростанцій, а не від оптового ринку. За його словами, купувати енергію на оптовому ринку заводові невигідно, бо ціна там формується «незрозуміло», і підприємству доводиться фактично купувати електроенергію за вищою ціною, ніж та, яка могла б утворитися за умови прямого постачання. «Питання ціни для нас дуже важливе, — зауважив В.Бєлан, — адже в собівартості нашої продукції майже 45% становить саме вартість електроенергії». Таким чином, входячи в прямі стосунки з виробниками різних видів енергії, підприємства зможуть досягти формування більш економічно обгрунтованої ціни на «електрику», ніж та, яка розраховується за чинною на сьогоднішній день методикою. В.Бєлан також зауважив, що заклики накласти вето на закон про оптовий ринок електроенергії не відповідають інтересам товаровиробників.
На думку голови правління ВАТ «Донецькобленерго» Олександра Колосова, схема відносин на оптовому ринку електроенергії, передбачена законом, можлива і вона може жити, оскільки, в результаті, буде прозорішою схема розрахунків на енергоринку.
«За закон проголосували 308 депутатів, і це має викликати повагу», — сказав О.Колосов «Дню». На його думку, Президент має підтримати цей закон, бо його спрямованість на впровадження прямих господарських зв’язків між суб’єктами ринку перегукується зі змістом виданого в лютому 2000 року президентського Указу № 100, що передбачає створення регіональних паливно-енергетичних компаній на базі енергогенерувальних компаній «Донбасенерго» та «Дніпроенерго» й енергопостачальних компаній «Донецькобленерго» та «Дніпрообленерго».
Згідно із законом, електроенергію зможуть також купувати прямо у виробників великі промислові підприємства, і в цьому плані вони можуть створити конкуренцію енергопостачальникам, вважає О.Колосов. За його словами, з упровадженням у дію цього закону механізм конкуренції виникає й серед генерувальних компаній, завдяки чому виробники прагнутимуть до зниження ціни, а споживачі — до того, щоб її сплатити.
Підтримує закон «Про особливості функціонування оптового ринку електроенергії» й голова правління банку «CS First Boston-Україна» (цей банк є радником України із проведення конкурсів щодо продажу обленерго) Олександр Базаров. Банк-радник та його керівник вважають, що закон сприятиме підвищенню результативності торгів із продажу контрольних пакетів акцій 12 енергопостачальних компаній. О.Базаров в інтерв’ю Інтерфакс-Україна сказав, що вважає цей закон «одним знайбільш прогресивних в Україні». За його словами, закон передбачає створення конкурентного середовища на оптовому ринку електроенергії шляхом підписання двосторонніх контрактів між виробниками та постачальниками електроенергії, а також передбачає створення механізмів вільного ціноутворення. «Якщо пам’ятаєте, то ми, на вимогу стратегічних інвесторів, уже давно, в ході підготовки до конкурсів, ставили питання про прямі контракти», — зазначив О.Базаров. У той же час він вважає, що в ході реалізації закону необхідно чітко визначити терміни запровадження передбачених ним нових механізмів задля розробки потрібної нормативно- правової бази — без накладення вето на сам закон. «Якщо на закон накладуть вето і покладуть його в довгу шухляду, то ми ризикуємо чекати його ще десять років», — у цьому переконаний О.Базаров. На його думку, від розробки потрібної документації щодо реалізації закону не повинні усуватися органи державного управління енергетикою.
