Пропагуючи програму «Україна-2010», Президент ухиляється від розв'язання найгостріших сьогоднішніх проблем.
У наступному десятиріччі Україна подвоїть валовий внутрішній продукт (у реальному обчисленні, тобто у стабільних цінах). Повідомляючи цю радісну звістку учасникам конференції «Поглиблення ринкових реформ і стратегія економічного розвитку України», що відбулася в четвер у санаторії «Пуща-Озерна» під Києвом, Президент Леонід Кучма підкреслив, що у програмі «Україна-2010» закладені «досить високі й одночасно повністю реальні параметри економічного розвитку», котрі суттєво перевищують, на його думку, середні показники світового розвитку...
І відразу повiяло чимось до болю знайомим, адже ми все те ж нинішнє покоління, якому жити... та ще й у окремій квартирі, та ще й харчуючись продовольчою програмою... Тепер от станемо ще новим «європейським тигром», який обганяє розвинені країни. Президент не приховував, кому насправді адресовано його виступ. Адже напередодні виборів дуже важливо, щоб «люди повірили: за будь-яких умов Україна не піде шляхом інфляційного розвитку своєї економіки». Це прагнення легко пояснити і так же легко зрозуміти. Візьмемо наведені Президентом рубежі планованої інфляції. З 20% у 1998 р. її пропонується знизити до 10Р12% у 2000 р. і далі до 7% у 2001Р2005 рр. і до 5% в подальший період (Інтерфакс-Україна). Але де ж тут нинішній 1999 рік? Ось про нього- то Президент, виявляється, не знає нічого... Втім, сучасні експерти також без ентузіазму оцінюють програму, за яку ратував Президент.
Доктор економічних наук Олексій Плотников: «Ця програма писалася людьми, які у 2010 році, у кращому випадку, будуть няньчити внуків. Тому вони могли закласти в неї що завгодно: аж до перетворення України на супердержаву. Що стосується намічених темпів, то, враховуючи глибину падіння нашої економіки, будь-яке поліпшення ситуації можна подавати як подвоєння темпів зростання тощо. Але важливо врахувати, що зростання в розвинених країнах обчислюється від нормальної бази, а у нас — по суті, від дна, на яке ми опустилися».
Директор Інституту міжнародного ділового співробітництва, професор Леонід Кистерський: «Це суто академічне дослідження про те, що могло б бути, якби... Досі нічого не було, і якщо нуль подвоїти, то результат передбачуваний. У України є тільки вчора і сьогодні. Завтра немає. Діяти треба зараз, тільки тоді воно може з'явитися. А гадати на кавовій гущі легко. Можна сказати, що буде у нас у 3000 році. Але хто за це відповість? Таким чином можна ухилитися від відповідальності за сьогоднішню ситуацію, за непрофесійний підхід до розв'язання економічних проблем і встановлення пріоритетів. Ними користувалися експортери. Не вийшло. Тепер робиться упор на галузь зі швидким оборотом капіталу. Буде такий же підсумок. Потрібні ж лише нормальні умови для функціонування всієї економіки».
