Муніципальний театр (колишній Західного оперативного командування) першим серед львівських обителей Мельпомени представив у цьому році прем’єру — п’єсу Павла Ар’є (Алексєєва) «Кольори». Подія справді непересічна з огляду на те, що цей колись потужний львівський театр тривалий час перебував у стані колапсу — і фінансового, і творчого.
Поставив виставу директор, режисер та актор Львівського театру ім. Леся Курбаса Олексій Кравчук. До роботи ставився з великим трепетом, бо виріс за лаштунками військового театру, де тривалий час служили його батьки — Анатолій та Ірина Кравчук.
«Кольори» — філософська притча, написана колишнім львів’янином, а тепер мешканцем Кельна Павлом Ар’є. Це невигадана історія, яку автор почув, їдучи у паризькій підземці, від літньої мадам, яка зголосилася до розмови, коли почула українську мову. Це доля жінки з Білої Церкви: на початку Другої світової війни її вивезли на примусові роботи до Німеччини, і тепер, вже 80-річна, вона ніби гортає сторінки свого непростого життя. І сторінки ці — ніжно-рожева, яскраво-червона, помаранчева, фіолетова і чорна. Можна сперечатися щодо окремих поворотів сюжету і доречності застосування Ар’є певних словесних викрутасів. Але гра всіх п’яти актрис, задіяних у «Кольорах», була бездоганною. І Жанни Георгіївни Тугай, і її партнерок: Валентини Купріянової, Людмили Савельєвої, Іванни Кіт та Анастасії Непомнящої...
А невдовзі на львів’ян чекає ще одна прем’єра — у Театрі ім. М. Заньковецької. Режисер Вадим Сікорський представить публіці «Історію коня» за Л.Толстим (інсценізація Марка Розовського).
