Таке завдання вчора поставив перед Кабінетом Міністрів на засіданні ради регіонів Президент України Віктор Янукович. «Я наполягаю на тому, щоб фінансування стратегічних проектів регіонального розвитку і міжрегіональної співпраці здійснювалося через окремий фонд, назва якого, Микола Янович (прем’єр-міністр України Микола Азаров. — Авт.), — Державний фонд регіонального розвитку», — заявив глава держави.
Подібний фонд, за словами Януковича, існує в Європейському Союзі. Яким буде його український аналог, ще мають детально прописати на рівні закону. Нині же зі слів Януковича відомо, що фонд опікуватиметься фінансуванням проектів локального розвитку, які мають стратегічне значення для держави. Зокрема, мова йде про будівництво доріг, енергетичних та житлово-комунальних мереж, інших об’єктів інфраструктури, інвестування в створення нових робочих місць (перш за все у регіонах з високим рівнем безробіття) та надання фінансової допомоги підприємствам малого та середнього бізнесу.
Чи приживеться в Україні європейський досвід відродження регіонів? Які проблеми можуть виникнути під час створення в Україні регіонального клону за європейським зразком? Про це «День» запитав експертів.
КОМЕНТАРI
Валерій ГЕЄЦЬ, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України:
— Це рішення цілком слушне сьогодні. Поява такого фонду сприятиме активнішому залученню місцевої влади до вирішення інфраструктурних проблем у регіонах. Ця проблема сьогодні дуже часто стримує успішний розвиток бізнесу на місцях. Щоправда, відкритим лишається запитання, як наповнюватиметься цей фонд. Але тут можливі кілька варіантів. Перший — бюджетні кошти, сьогодні вони обмежені, та й витрати бюджету вже детально розписані на цей рік. Другий, більш реальний варіант — кошти міжнародних фінансових організацій. Цілком імовірно, що частину коштів для діяльності фонду міг би надати Світовий банк, який досить активно інвестує в інфраструктурні об’єкти в Україні. Третій варіант — кошти від урядів інших країн. Для прикладу: нещодавно глава держави повернувся з Японії, де він переконував японський бізнес інвестувати в нашу країну. Якби японський уряд погодився брати участь у фінансуванні цього фонду для побудови різних інфраструктурних регіональних проектів, то цим би він допомагав створювати сприятливу інфраструктуру для свого ж бізнесу, в приході якого Україна зацікавлена. І останній варіант — консолідовані ресурси великого українського бізнесу. Зараз навіть один потужний бізнесмен не може самотужки профінансувати інфраструктурні проекти, які б поліпшили технічні умови його роботи в конкретному регіоні. Надто дорога втіха. Якщо ж декілька потужних бізнесменів об’єднаються, то вони зможуть порівняно швидко й недорого вирішити це питання. Їхнє об’єднання створить ефект регіональної синергії — даєш частково, а користь отримуєш в цілому. Для старту цього фонду, на мою думку, потрібно декілька мільярдів доларів.
Олександр ПАСХАВЕР, президент Центру економічного розвитку:
— Інфраструктуру в країні, безумовно, потрібно розвивати, бо за 20 років фактично знищили побудоване в радянський період. Тому такий намір можна вітати. Але проблема в тому, що державні гроші зовсім не підходять для реалізації цього завдання, бо їх дуже мало. Провести в регіонах інфраструктурні проекти допоможе лише покращення інвестиційного клімату. А стосовно ефективності самого фонду, то про це можна буде говорити, коли побачимо його структуру.
