Сьогодні в Музеї історії України відкривається виставка, присвячена легендарному танцівнику і хореографу ХХ сторіччя Сержу Лифарю та приурочена 99-річчю з дня його народження.
Експозиція розповідає про життя і творчість Сергія Михайловича. Виконуючи останню волю свого чоловіка, Ліллан Аллефельд передала до Києва його унікальну книжкову колекцію, архів, афіші, особисті речі. Зокрема, «Золотий черевичок» — найвища нагорода у балеті — та пуанти, які Лифар зберіг, виїжджаючи в еміграцію в 1923 році, як нагадування про заняття в балетній студії у Броніслави Ніжинської (сестри знаменитого танцівника Вацлава Ніжинського). Цікаві документи, пов’язані з його роботою в антерпринера Сергія Дягілєва і у «Російських сезонах». Можна подивитися на саквояж Дягілєва і гримувальну сумочку Лифаря, сценічні костюми. Знаменитий портрет танцівника, виконаний пензлем великого Пабло Пікассо. Відвідувачі виставки зможуть познайомитися з лифарівськими спогадами про Париж, про його постановки в «Гранд-Опера», про те, як створювалася Французька академія хореографії, про Всесвітню раду танцю ЮНЕСКО, яку він очолював. До речі, Сергій Михайлович принципово не приймав французького громадянства, оскільки, за його словами, тоді він відречеться від свого коріння, предків і землі, де народився. Відомий факт, коли під час вручення вищого ордена Франції «Почесного легіону» (ця нагорода є одним із експонатів виставки) президент Шарль де Голль на урочистому прийомі запропонував Лифарю стати громадянином його країни. Але Серж подякував і відповів: «Я — українець і цим пишаюся!». До кінця свого життя (1986 р.) він офіційно був «людиною без громадянства», а Франція стала його другою батьківщиною.
У кінці квітня — на початку травня до Швейцарії відправиться невелика київська делегація. У Лозанні, де провів свої останні дні хореограф, і нині живе вдова Лифаря — графиня Ліллан Аллефельд, на набережній Женевського озера буде встановлено пам’ятник Сергію Михайловичу. Цю подію можна вважати своєрідною репетицією майбутніх урочистостей до 100-літнього ювілею з увічнення пам’яті великого майстра танцю. Скульптуру створили художники Володимир та Олексій Чепелики, архітектор — Володимир Скорульський. На постаменті буде вигравіювано лаконічний напис, який повторює епітафію на його могилі: «Серж Лифар із Києва». Пам’ятник є триметровою стелою зі світло-сірого граніту, на якому стоїть бронзова фігура Ікара, що летить, — цей образ є одним із знакових у танцювальній біографії артиста. А наступної весни у Києві відбудеться конкурс ім. С. Лифаря, в якому за Гран-прі змагатимуться молоді танцівники та балетмейстери.
