Майже одночасно фонди Волинського обласного краєзнавчого музею та Колодяжненського меморіального музею Лесі Українки збагатилися на цінні книжки. Музей у Колодяжному отримав 22 книжки зі США від родини Богдана Певного. Він — художник, мистецтвознавець, письменник і співредактор журналу «Сучасність», народжений у Луцьку 1931 року. Його дружина надіслала книжки Лесі Українки, видані в діаспорі, зокрема в США та Канаді.
Волинський же краєзнавчий музей отримав справді раритети від директора державного підприємства «Волинські старожитності» Олексія Златогорського. Із цього музею він починав свій трудовий шлях і залишився музейником у душі на все життя. Знає й про мізерні статки нинішніх музеїв, тому без жодної для себе компенсації дарує книжки з особистої бібліотеки. А нараховує його власна книгозбірня аж 20 тисяч книжок! Книжки Олексій Євгенович збирає з дитинства, і майже з того часу цікавиться двома особистостями: Лесею Українкою та Юзефом Крашевським. Каже, що знає людей, які торгують букіністичними книжками і, враховуючи його смаки, пропонують часто справді унікальні речі...
Цього разу він подарував нашому музею такі книжки Лесі Українки: «Вавилонський полон. На руїнах» (Українська накладня Київ - Берлін, без року), її ж «Неопубліковані твори», які з рукописів підготувала до друку Марія Деркач (Львів, «Вільна Україна», 1947) та Василя Сімовича «Листування Лесі Українки з Маковеєм із додатком листів Олени Пчілки та власних споминів про побут Лесі Українки в Чернівцях» (Львів: видавнича спілка «Хортиця», 1938).
— За життя Леся Українка видала не так і багато своїх творів, тому окремі книжки з цього переліку існують нині в одиничних екземплярах, — каже Олексій. — Я вирішив, що вони принесуть значно більше користі у музеї, ніж у мене вдома. Моя власна книгозбірня така велика ще й тому, що придбав бібліотеки двох відомих археологів. Гадаю, значна частина цих книжок також перекочує в музей, і тоді й книжки, й їхні колишні власники стануть справжнім відкриттям для суспільства. Бо книжки також формують особистість.
