Природно, що у співчуттях з приводу смерті людини не може звучати деталь, яка цю людину компрометує. У посланнях керівників держави й однопартійців до народного депутата Володимира Сивковича з приводу смерті його сина звучали побажання знайти сили й пережити таке горе, але ніхто не зауважив, що ця жахлива подія повинна стати уроком як усім політикам, так і суспільству в цілому. Як стало відомо з повідомлення Magnolia TV, 25-річний Віктор, їдучи по вулиці Фрунзе в сторону вулиці Олени Теліги, врізався у стовп і загинув у машині, яка спалахнула від вибуху. Причиною аварії стало значне перевищення швидкості.
Коли почитати відгуки на форумах під новиною про цю трагічну подію, то можна побачити, що співчуття там поєднується із неприхованою злістю і сарказмом: з одного боку, шкода хлопця, а з іншого — так йому й треба, бо сам винен, бо звик плювати на правила, ось і поплатився. Наші співгромадяни бачать, що ігнорування законів стало нормою для так званих мажорів, зробити громадяни з цим нічого не можуть — ось і зловтішаються.
Чи варто про це писати журналістові буквально через кілька днів після смерті, коли батьки досі не отямилися від горя? Якби це була банальна смерть від необережності, то, можливо, й справді варто було б мовчати. Але біда в тому, що на місці цих батьків могли бути зовсім інші батьки. Сценарій подій міг набрати зовсім іншого змісту. Могло трапитися, що молодий порушник не сам врізався б у стовп, а вбив би одну людину або кількох, як це неодноразово траплялося в історіях, де головними фігурантами ставали діти високопоставлених осіб. І досі не пригадується особливого співчуття з боку родичів убивць щодо загиблих з вини їхніх чад людей. Ніхто не заявив принципово: нехай незалежний суд винесе справедливий вирок. Навпаки — всі вони намагаються «відмазати» своїх. Високопоставлений татусь Фелікса Петросяна, який пошкодив одинадцять автомобілів і спричинив смерть однієї людини, заявив, що його синок також постраждав. А потім Приморський суд Одеси ухвалив рішення закрити кримінальну справу щодо Петросяна. Правда, це рішення оскаржується, але де гарантія, що правоохоронні органи не зловлять чергову гаву й не випустять юнака кудись за кордон? Адже таке вже було в нашій практиці. Досі невідомо, де перебуває пасинок газового магната Дмитра Фірташа Сергій Калиновський, котрий був учасником автоаварії, в якій загинуло двоє осіб. Я згадав лише найгучніші справи. Але насправді їх набагато більше, і розвиваються вони за одним сценарієм: «мажор» порушує правила, вбиває когось і потім намагається «відмазатися».
Один мій приятель, не «мажор», купивши в молоді літа автомобіль, теж гасав, як ненормальний, правда, не в місті, а на міжміських дорогах. А потім став акуратно дотримуватися правил дорожнього руху. І не лише через моральні застереження. «Я зрозумів, що можу постраждати сам, — пояснив він. — Тому мені безпечніше їздити за правилами». У черговий раз доводиться із сумом запитувати: коли до тих «мажорів» дійде, що дотримуватися законів набагато вигідніше й безпечніше, ніж їх порушувати? Боюся, що це запитання ще довго залишатиметься риторичним.
