До 2012 року, тобто до проведення в Україні «Євро 2012», київська владазапланувала витратити на очистку питної води 156 мільйонів гривень. Мабуть для того, аби якийсь іноземець, випадково відпивши її з-під крана, зненацька не отруївся. Адже в киян на рідину, яка тече із водопровідних труб, вже виробився імунітет. Правда, іноді аж занадто від неї тхне хлором, а після відстоювання на посудині залишається якийсь білувато-сіруватий наліт. Але, як запевняє завідувач лабораторії гігієни водопостачання та охорони водоймищ науково- дослідного Інституту гігієни та медичної екології Академії медичних наук України В'ячеслав Прокопов, це ще нічого: в порівнянні з регіонами, у Києві питна вода — найкраща.
— У Києві питну воду ідеальною не назвеш, але вона значно краща, ніж у інших містах України, і повністю відповідає всім 28- ми показникам ГОСТу. Інша справа, що якість води визначається за стандартами, які у нас існують ще з радянських часів. До прикладу, в Росії вже контролюють воду за 56-ти показниками. Відповідно до нових санітарних норм та правил, це повинні робити й у нас, але до цього поки що не готова матеріальна база лабораторій водоканалів, і там немає відповідно підготовлених фахівців. Вимоги до якості води збільшили, але технології її очищення залишаються старими. Та й вітчизняні очисні споруди до цього ще не готові. Однак у Києві поступово вводяться сучасні технології очищення води, тому її якість постійно поліпшується. Хоча з бюветною її все ж таки не порівняти...
Інша думка у депутата Київради, члена екологічної комісії Даніеля Карабаєва. Він вважає, що в столиці воду, хоч вона і відповідає застарілим держстандартам, з-під крана краще не пити.
— У всьому світі водопровідна вода вважається технічною, тобто непридатною до вживання в їжу без попереднього очищення. У Києві воду, яка тече з-під кранів, питною можна назвати умовно. Тому я радив би вживати бюветну воду або встановлювати спеціальні фільтри.
За словами екологів, із річок, які омивають столицю, нині найбільш забруднена Десна (через велику кількість стічних вод, які скидають підприємства Новгорода-Сіверського, Шостки, Чернігова), але саме вона і є основним джерелом водопостачання киян. Як повідомив генеральний директор «Київводоканалу» Олексій Пасічник, фінансування з міського бюджету на очищення води за останні кілька років збільшили. Наприклад, у 2007р. підприємство отримало субвенцію в розмірі 16 мільйонів гривень. На підготовку до зимового періоду мають також виділити 11,3 мільйона гривень. За ці кошти водоканал збирається закупити дороге сучасне обладнання та реконструювати фільтрувальні системи. Звичайно, це проблему якості води повністю не вирішить, але зробить її менш актуальною.
— Очікується, що нові українські стандарти якості води введуть у 2008 році, — розповідає Олексій Пасічник. — Для переходу на них за 2-3 роки заплановано оновити водогінні станції, впровадити автоматизовану систему дозування реагентів, зокрема, й хлору, збудувати цехи механічного зневоднення осаду на Дніпровській та Деснянській станціях. Планується також будівництво очисних споруд на артезіанських насосних станціях «Троєщина», «Оболонь-1» та «Оболонь-2».
КОМЕНТАР
Тетяна ТИМОЧКО, перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги:
— За даними екологічної організації «Довкілля ХХI», у воді Дніпра в межах столиці постійно реєструється перевищення вмісту азоту, аміаку, до того ж вміст фагів кишкової палички практично в усі сезони року виявляється у наднормативних кількостях. У Києві функціонують три комунальні водопроводи: два з них забирають воду з річок — Дніпра й Десни, один — артезіанську. Не приведені до належного санітарно-технічного стану водопровідні та каналізаційні мережі й споруди. З існуючих нині 223 джерел децентралізованого водопостачання (це — колодязі, каптажі, артезіанські колодязі), санітарно-хімічні відхилення від норми мають відповідно 48,7%, 18,8% та 3,3%, і трохи меншу кількість — бактеріологічні. У Києві та й по всій Україні поширюється використання артезіанської води, працюють сотні бюветів, але й досі немає державних правил та нормативів щодо утримання цих споруд.
Аналізи цієї води міста показали, що в частині перевірених бюветів один із основних показників якості — загальна твердість — перевищує санітарні норми в два і більше разів. Така вода — справді чиста, але її можна вживати лише в невеликих дозах, адже при постійному споживанні перевищений вміст мінералів призводить до відкладення каміння у нирках, солей в суглобах та погіршує стан зубів. Причому під час кип'ятіння рівень твердості не знижується.
